Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"

— Ми можемо заїхати у салон? — запитую, щойно авто рушає з місця. 

Мій дім залишається позаду, як і все моє життя до того дня, як зник Стас.  І якщо про сімейне гніздечко я попіклувалася, то про бізнес свій ще маю подбати. 

Хоч у мене і відповідальний персонал, на який можна покластись, але я ще не залишала своє дітище без свого нагляду. Навіть на відпочинку контролювала усе. Тому мені моторошно від самої думки про те, що доведеться все залишити та керувати віддалено. Але мені не дають вибору. 

— Двадцять хвилин, — кидає Андрій і прикриває повіки.

Ледь стримую радість і здивування. Погодився! Я вже приготувала цілий список пунктів, чому ми маємо саме заїхати на місце, а не вирішувати все по відеозв’язку, а він навіть сперечатись не став. Це настільки неочікувано для мене зараз, тому, щоб не видати своїх емоцій, доводиться докласти значних зусиль. До щік приливає жар, долоні пітніють, а спиною проноситься приємний холодок. Усвідомлення того, що маєш вплив на такого чоловіка, як Андрій, хоч і мізерний, але паморочить голову. І на мить її залишають всі думки, які до цього вирієм роїлися й гуділи. 

Подумки даю собі ляпаса та перемикаюсь на робочі питання. Починаю перебирати у голові, кому які доручити завдання, щоб перевести свою роботу в онлайн-режим і не сіпатися раз за разом. 

На душі кішки шкребуть, адже я так звикла до салону, дівчат, веселого сміху, запаху фарби. А в один день все валиться і так круто змінюється, що не розумію, як далі жити і як вчинити правильно! 

У салоні мене зустрічають з обіймами та купою питань, на які я вигадую безглузді відповіді. 

— Марто, зайти до мене у кабінет, — прошу і залишаю основне приміщення. 

Проходжу у коридор, а звідти — до свого кабінету.

— Зачини двері, — сідаю за своє робоче місце. — Сідай. — Вказую на крісло навпроти себе.

— Щось сталось? На мене хтось скаржився? — дівчина нервово мне руки.

— Все добре, заспокойся, — стараюсь говорити весело і впевнено, попри круті повороти у своєму житті, — мене не буде певний час у салоні, і я хочу, щоб ти була за старшу. 

— Я-я? — дивується, округлюючи очі.

— Ти, — киваю. — За оплату можеш не перейматись, персонал я повідомлю. У разі чого я завжди на зв'язку.

Встаю з крісла, показуючи, що розмова завершена.

— А ви на відпочинок? — питає на виході з кабінету. 

— Можна і так сказати, — усміхаюсь. — Ходімо.

Марта дуже допитлива, але це її єдиний мінус щодо роботи. Дуже відповідальна і старанна дівчина, а головне, що колектив її любить.