Читати книгу - "Небезпечний фоторепортаж, Світлана Литвиненко"

  Влад сів теж на стілець, який стояв біля того стільця де вже сиділа Діана.

-Віка така гарна,- Владу здалося, що раніше він не зустрічав наскільки симпатичних, навіть і про дружину не подумав.

-Ми ж не Віку будемо обговорювати,- Діана гадала, з яким же питанням прийшов Влад до неї, без сумніву Назар послав.

-Я б не проти про неї поговорити,- посміхнувся Влад,- та говорити ми будемо виключно по діловому питанню. Назар тебе назначив відповідальною за відновлення репутації замку.

-Ким назначив?- перепитала здивовано Діана,- вперше чую, що є такі посади.

-Не так виразився. Постараюся пояснити більш правильніше. Замок та територію, що знаходиться навколо нього очистили від сміття, вирубали зарослі та бур’яни. Треба все це сфотографувати і надрукувати у журналі, а також почати потроху розповідати історію цього замку. Відроджувати події давнини, повернути чесне ім’я замку та родині, яка там колись жила. Треба розповісти не тільки про негативні події які там відбувалися, а й про позитивні. Без сумніву у тому замкові відбулося багато чого достойного. Ось про що треба дізнатися та розповісти людям. Саме цим ти і повинна зайнятися. Не просто друкувати, а й провести своє власне розслідування. Знайти можливо мистецтвознавця, який би допоміг тобі у цьому питанні,- Влад був задоволеним придуманим планом,- звісно, твоя робота буде додатково оплачена. А ще, ось, тобі Назар передав ключи від новенької машини, яка віднині належить тобі і яка чекає на тебе у твого під'їзда.

-Сказати, що я здивована нічого не сказати,- Діана встала з стільця і почала ходити по кабінету туди-сюди,- ключи можеш йому назад віддати. Це дорогий подарунок і я його не можу прийняти. І займатися розслідуванням щодо замку я теж не буду. Я буду фотографувати куди в кажуть пальцем.

-Не вийде Діано,- Влад очікував такої реакції, тому він подумав завчасно, що відповісти на це,- якщо хочеш відмовитися від подарунка, то ти особисто сама повинна повернути Назарові ключі. Це питання якось між собою вирішуйте. А що до розслідування та відновлення репутації замку тобі ніяк не відмовитися, ну хіба що ти за хочеш звільнитися з редакції. Розумієш, наказ начальства.

-А що тепер власник журналу буде диктувати що і коли писати, а як же головний редактор?

-З головним редактором мені теж необхідно переговорити. Я думаю, він не буде заперечувати.

-Назар, купив цей журнал щоб використовувати його у своїх цілях. Цей його вчинок не є порядним,- продовжувала обурюватися Діана,- головний редактор повинен вирішувати, а не власник.

-Так редактор і буде вирішувати. І статті про замок не суперечать тематиці журналу. У вашого журналу чудова назва «Минулі і сучасні таємниці».  Так що нічого такого, чого не можна ніхто нікого друкувати не змушує. Усе по темі. І я знаю, що твоя ціль з самого початку і була розгадати таємницю замку Хіба не так?

-Так. Я продовжу розслідування щодо замку, а ключі від машини будь ласка сам поверни.

-Ніяк не можу. Тобі доведеться самій. Коли закінчу свої справи у редакції, планую поїхати до лікарні провідати друга і тебе можу з собою взяти,- Влад посміхнувся,- теж провідаєш Назара і ключі повернеш. Та машина гарна, не розумію навіщо відмовляєшся.

-У мене є на це свої причини. Згода, поїду з тобою. Самій якось незручно мені до нього вже йти, а з тобою піду.

-А чого це вже не зручно?- та Влад знав відповідь.

-Тому…

  До кабінету повернулася Віка і Діана не стала нічого пояснювати та вона і не змогла б до пуття пояснити і не хотіла.

-Я піду, а ви поговоріть,- тепер Діана залишила подругу на одинці з адвокатом.

  Закінчивши справи у редакції Влад чекав Діану у своєму автомобілі. Зателефонував до Назара:

-Через півгодини, приблизно десь так, будь готовий до зустрічі з Діаною,- сказав Влад Назарові,- я у твоїй палаті посиджу та поспілкуюся з Адріаною, а ти сходиш до іншої палати де і побачиш Діану. Як тобі такий план?

-Чудовий план, я скину тобі номер палати у яку ти заведеш Діану,- у Назара піднявся настрій,- дякую друже за допомогу.

-Але будь готовий до спалаху емоцій,- попередив Влад Назара.

-Я з цим розберуся, запевняю тебе,- Назар знаходився в передчутті приємного.

  Діані хотілося побачитися з Назаром у супереч усьому, хотілося дізнатися як він. Намагалася позбутися цього бажання. Та це бажання побачитися з ним було сильніше за доводи розуму. Воно нав’язливо оволоділо нею. Знала, що у неї не було жодного шансу бути з ним та вона і не буде цього прагнути. У Назара є наречена. Вона, знає як боляче коли зраджують. Тому причиною зради аж ніяк не хоче бути.

-Назара нібито перевели до іншої палати, у дванадцяту мабуть,- почав хитрити Влад зайшовши з Діаною до лікарні,- я схожу до старої палати, а ти сходи до нової. Перевіримо та будемо конкретно знати.

-Можна в реєстратурі попитати до якої йти,- Діана не розуміла Влада навіщо він прямо детективні пошуки влаштовує, якщо все вирішується швидко за допомогою всього одного запитання задане медсестрі.

-Не будемо доставати мед працівників. Сходи у дванадцяту,- Влад підштовхнув Діану і зітхнув з полегшенням коли та нарешті зайшла вказану ним палату.

  Не встигла Діана відчинити двері, щоб просто заглянути у дванадцяту палату, як Назар схопив її за руку та потягнув до себе. Двері палити замкнув на ключ. Він притягнув її в притик до себе. Не зважаючи на те, що йому ще важко було стояти, він тримався на ногах впевнено. Від несподіванки Діана розгубилася і не могла поворухнутися. А потім на своїх губах відчула його губи. Назар з пристрастю поцілував її. Ніби замліла від задоволення, від збудження яке охопило її. Вона відповіла йому взаємно і руки самі обійняли його. Та потім Діані дійшло те що зараз відбувається і вона відступила від нього переводячи дух.

-Назар,- вимовила нарешті його ім’я важко дихаючи,- що ти таке робиш? І взагалі чи можна тобі на ногах стояти?

-Не тільки стояти. а й ходити вже можна. На днях виписують. Так що повертаюся до нормального життя,- Назар знову хотів поцілувати Діану, але та відступилася,- хіба тобі не сподобалося?