Читати книгу - "Ти нікому не розкажеш, Олекса Мун (Alexa Moon)"

За останні кілька днів незнайомець став вакуумом, який засмоктує мене. Своєю присутністю він заповнює весь мій мізерний світ, роблячи його яскравішим, відчутнішим. Хоча до нашої зустрічі я думала, що я живу повноцінним життям. Виявилося, ні. Людина, яку я любила, виявилася мудаком. А незнайомець, який викрав мене — розплющив очі, виштовхнувши із сірої повсякденності.

— Третій столик! — летить мені в спину, і я сіпаюся від несподіванки. Виринаю з поглинених думок та розумію, що за вікном уже вечоріє.

Невже я весь день пропрацювала на автоматі, а сама тонула в роздумах?

Поправивши фартух і сорочку, пригладивши й без того ідеально затягнуте волосся, я попрямувала приймати замовлення.

Темна потилиця Андрія потрапила в очі одразу. Він сидів — згорбившись, одна рука лежала на столі. Пальці, торкаючись поверхні, вистукуючи невідомий ритм. Ритм, який був зрозумілий лише хлопцю. Він так завжди робив, коли нервував.

Тому, легко здогадуюсь, що зараз він на межі, і не просто так викликав мене. Найімовірніше, щоб закотити сцену.

Підіграти йому чи не ризикувати робочим місцем та послати колишнього до дідька?