Читати книгу - "Мама для Зефірки, Поліна Ендрі"

- І тоді... Я вся твоя.

Арина замовкла, прикусила губу, широко розширивши очі, а потім опустила погляд, почервонівши, як рак. Кирило широко посміхнувся, коли й сам усвідомив, що вона сказала. Якби вони були знайомі краще, він би обов'язково на цьому наголосив, але зараз розумів, що час трохи невідповідний. Адже у них попереду ще цілий день... І не тільки.

- Ти подряпалася, - чоловік насупився, обережно взявши її за руку і дивлячись на маленький поріз, з якого виступила крапелька крові. Арина здавалося, що спочатку розгубилася, перш ніж зрозуміла.

- О... Напевно, коли прибирала уламки. Дурниця, - відповіла дівчина, слабо закусивши губу.

Цей жест змусив Кирила посміхнутися і ухвалити остаточне рішення. Арина хотіла висмикнути руку, але чоловік не дозволив, легко стиснувши її зап'ястя. Дівчина запитливо подивилася на нього, спантеличившись подібною дивністю.

- Потрібно обробити обов'язково, щоби інфекцію не занести.

Він сказав це зі слабкою хрипотою, дивлячись їй у вічі, і його голос якось дивно здригнувся, знизившись на тон. Кирило проковтнув і повільно видихнув, поклавши руку їй на талію. Зараз дівчина мала зробити крок уперед або відступити назад, ухваливши рішення. Обидвоє важко дихали, дихання лоскотало шкіру, але дарувало таке дивне та приємне тепло. Кирило згадав, як поцілував її новорічної ночі. Тоді цей поцілунок здався справді чарами і торкнувся тих частин його душі, які здавалося, вже не торкнутися. Але те почуття, що гріло зсередини, було таким дивним – водночас тепле й тремтяче, щось нове, чого він раніше не відчував. Точніше, не так. Відчував. Але не думав, що колись зможе випробувати це знову. Те почуття, яке росте, варто йому лише подивитись на неї. Він раптом захотів знову відчути смак її губ, здавалося, чоловік просто тримав це бажання глибоко в собі, боячись прийняти, але коли зізнався собі в цьому, стало легше дихати.

Кирило слабо видихнув і підняв руку, провів кінчиками пальців її щокою, через що на обличчі дівчини виступив виразно видний рум'янець. Арина хотіла опустити очі, але чоловік не дав їй цього зробити, ніжно взявши двома пальцями її підборіддя. Чоловік нахилився ближче і ледь відчутно торкнувся губами її скроні, переходячи на щоку, а потім нарешті наблизився до відкритих ніжно-рожевих губ... І тут задзвонив телефон Аріни.

Кирило відступив на півкроку, залишаючи дівчину ошелешено застигнути на місці. Так, момент був неминуче зіпсований. Телефон дзвонив та дзвонив, наполегливо вібруючи на кухонному столі. Він прочистив горло, відчуваючи щось віддалене від незручності та розчарування.

- Будь готова до другої години. Ми заїдемо по тебе.

І з цими словами чоловік розвернувся, йдучи геть.