Читати книгу - "Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова"

— Мені допомогли відновити спогади того фатального дня.

Дядько здригнувся.

— Він говорив, що хоче використати мене, щоб знищити верхню площину.

— Ти народилася трохи іншою, ніж хлопчаки. Але він думав, що зможе вкласти в твою голову і суть — зло. Адже темрява вже тоді поневолила його, і вона вела його.

— І що йому завадила це зробити пізніше?

Дядько усміхнувся.

— Ну не дарма в тебе відьми у родичах. У твого батька прабабуся відьма. У твоєї матері прабабуся відьма. Віддавати тебе ніхто не хотів, та й кому тут було передати кровинку? Відчували, що не зможемо. Загалом відьми, — дядько хитро посміхнувся. — Відьми так хитро поворожили, що він тебе до твого двадцяти п'ятиріччя не бачив. А потім уже й пізно було. Але, це він не бачив. А от тьма капості по дрібниці робила, на більше захист не давала. Того тебе так і третирували діти і вбити намагалися. Вона відчувала, що якщо ти не станеш її рабом, то зможеш знищити. Для початку в собі. Потім зможеш наводити вартових на ті місця, де вона є. Ти не дивись, що твої брати чорняві. Хтось же має наводити порядок у середній площині. Просто кожен із вас на своєму місці. Нас же не коробить від вашого янгольського сусідства.

Алекс тільки зараз на це звернув увагу і доторкнувся до Гілберта за плече. Брат просто взяв його долоню і потиснув.

— Образиш сестру пір'я вирву.

— Крила взагалі-то енергетичні.

— Не важливо. Вирву в будь якому вигляді.

Я просто підійшла й обійняла старшого брата.

— Моє маленьке янголятко, — сказав ніжно Гілберт.

Коли залишилися наодинці з Алексом, запитала в нього:

— А як у тебе крила з'явилися і коли? І я була правда про ще дві площини?

Він розсміявся і посадив мене на диван, закутавши пледом.

— Крила можуть з'явитися по різному або людина спокійно рік за роком іде до цієї події й уже народжується з їхніми зачатками, і поступово вони прокльовуються й розкриваються. То тут тоді тільки посилені тренування з наставником. Моїм наставником як ти зрозуміла був Луї. Або ж крила з'являються після безлічі подій, у які людину занурюють і їй доводиться робити вибір на користь світла. Притому такий упевнений прямий вибір.

— Про вмочують, це ти добре сказав. Занурюють із головою. Площини?

— Частково ти маєш рацію. Тільки ці площини вони інші і напевно їх більше. Вони не матеріальні. Як демони в одержимих не можуть у нашому світі існувати без носія — бо вони інші, і щоб закріпитися і діяти в цьому світі їм потрібні носії.

— А перекрити їм шлях у наші площини можливо?

— На пряму ні.

— А що ж далі робити?

— Переїжджати до мене.

— Що? Навіщо? Поясни!

— Як навіщо? Тому що я люблю тебе!

Сказав це так, немов це само собою зрозуміле. І дивиться так вичікувально на мене. А я тільки й змогла, що дивитися і моргати. Алекс посміхнувся моїй реакції і просто поцілував ніжно. Не став вимагати від мене відповіді.

— Просто скажи, якщо ти проти переїжджати.

— Я не проти, — сказала сипло, — а що робити з цією квартирою?

— Я подбаю про все. Просто викликається відповідальний за державні квартири. І він перевіряє, що все з техніки й меблів залишають, усе що було під час заїзду. Текстиль теж бажано залишити. Ти ще надто ослаблена, тобі потрібно відпочивати.

Олексій сам збирав усі речі. А мене змушував лежати і відновлюватися. Я трохи спостерігала за ним і засинала. Бо коли ввечері прийдуть дітки, буде не до відпочинку. Малюкам потрібна увага.

Уже коли прийшов перевіряльник, я почувалася майже добре. І змогла замислитися, власне, куди ми переїжджаємо.

— Алекс, а в тебе квартира?

— Будинки, двоповерховий. Я сам живу, а будинок великий.

Чоловік що відповідає за державне житло для нашого управління лише ледь помітно кивнув.

— А де хлопчики будуть там жити?

— Там багато кімнат.

— Спитаю прямо, ти скількома кімнатами користуєшся?

— Спальнею, вітальнею і кухнею, іноді.

— А в решті будинку ти коли востаннє прибирав?

Обидва чоловіки завмерли й переглянулися.

— Якщо ти сподіваєшся, що я приберу, даремно. Навіть у цій квартирі прибирає робот пилосос, коли я на роботі. Навіть підлогу миє. Я максимум раз на тиждень по кутах прибираю те, що він не вимив. А останній тиждень тебе експлуатую. І ще хочу нагадати на вихідних до мене натовп родичів приїде, знову.

— Кімнати мебльовані.

— Вірю, а шар пилу?

— Викличу сьогодні клінінгову компанію.

— Це вони будуть мити і прати пару днів точно. Ось до вихідних і переїдемо.

Держслужбовець вимкнув планшет і суворо подивився на Алекса.

— Що? Про такі деталі я не думав.

Чоловік мовчки простягнув йому візитку клінінгової компанії.

— Зателефонуйте, як остаточно зберетеся.

Варто було йому піти, як зателефонували брати.

— Мала, що якщо ми раніше приїдемо, з ночівлею. Готові спати на підлозі.

— Не потрібно на підлозі. І раніше не вийде. Я переїжджаю днями до Алекса. Він обіцяє будинок прибрати за кілька днів.

— Оу, ви з'їжджаєтеся. Вітаю! Гаразд, тоді будемо в суботу вранці, — сказав Грег.

Закінчивши розмову, подивилася на Алекса. Він теж щойно поговорив із клінінгом.

— Я зараз тоді з'їжджу за дітьми, привезу додому і поїду порядок наводити.

— Краще мене відвези до садка, ми погуляємо.

— Ти ще слабка, — сказав він суворо. — Я привезу дітей, і ви пограєте вдома, не сперечайся. Вони розуміють, що ти ще не можеш гуляти з ними.

Пограли вдома. Я розповіла хлопчикам, що ми переїдемо в будинок, він буде більшим за квартиру і там буде більше місця для ігор. І їм буде зручніше грати з сестрами. Переїхали ми в п'ятницю вдень. Діти на новий будинок дивилися насторожено і від мене далеко не відходили. А спати окремо в іншій кімнаті відмовилися на відріз. Довелося ставити в їхню кімнату крісло, що собі купувала, і спати з ними. Притому Алекса вони виштовхали.