Читати книгу - "Похибка першого типу, Invisibility mask"

Лео.
Мій Янгол... вона була настільки неймовірно гарною, що я не міг зрозуміти, як жив без неї стільки часу. Вона здавалася такою крихкою і чистою, що кожен дотик здавався занадто ризикованим, ніби я міг зруйнувати цю ніжну досконалість. Її губи були злегка припухлими від наших поцілунків, а щоки залила рожева тінь від спроб тримати себе в руках. Але найчарівніше було те, як чутливо вона реагувала на кожен мій дотик.

— Що ти маєш на увазі? - тихо запитала Арі, ще не повністю розуміючи, що я пропонував.

Я планував бути обережним, не поспішати. Але як це було можливо, коли вона так зводила мене з розуму? Вона стала для мене чимось більшим, ніж просто бажанням — вона була моїм особистим наркотиком, від якого я більше не міг відмовитися. Моя рука ковзнула під її футболку, далі вниз, поки не опинилася під її білизною, і в цей момент вона нарешті зрозуміла, про яку "допомогу" я говорив.

— Мені зупинитися? - запитав я, дивлячись їй прямо в очі, такі великі й беззахисні, наповнені сумішшю тривоги і бажання.

Вона мовчала, вагаючись, але не відступала. Я відчув, як її тіло тремтить, коли торкнувся її складок. Чорт... Вона була настільки мокрою лише від наших поцілунків. Це вражало і заводило мене одночасно. Я обережно зробив кілька кругових рухів по її клітору, і її реакція була миттєвою — вона закусила губу, притискаючись до мене сильніше, впиваючись пальцями в мої плечі так, наче тільки це допомагало їй триматися на поверхні у цьому океані відчуттів.

— Лео... - її голос, зриваючись на солодкий стогін, був, мабуть, найпрекраснішим звуком, який я коли-небудь чув.

Я не міг більше стримуватися. Знову нахилившись, торкнувся губами її шиї, залишаючи на шкірі легкі поцілунки, поки мої пальці повільно проникали глибше. Спершу один, потім другий. Її тіло миттєво відгукнулося — вона різко видихнула, стискаючись навколо мене. Чорт, вона була такою тісною... Останнє, чого я хотів, — це зробити їй боляче.

— Ти як? - запитав я, не зупиняючи рухів, великий палець обережно масажував її клітор, пестячи в ритмі з кожним рухом. Її тіло зрадливо тремтіло, і я відчував, як вона стає все мокрішою. Її реакція говорила сама за себе, але я хотів почути це від неї. Мені потрібна була її відповідь.

— Це... це дивно... у приємному сенсі... - прошепотіла вона, ледь вимовляючи слова.

Це змусило мене зупинитися на мить. Невже її колишній навіть не спромігся довести її до оргазму? Якщо вона така чутлива й туга, їй, мабуть, було боляче з ним. Мої думки вибухнули люттю, уявляючи його байдужість і те, що вона пройшла через це. Я хотів розірвати його на шматки.

Але зараз усе, що мало значення — це вона. Я знову притиснувся до її шиї, залишаючи на її шкірі гарячі сліди поцілунків, в той час як мої пальці почали рухатися швидше. Її тремтіння і стогони зливались у симфонію задоволення, кожен звук ніби викликав у мене ще більший голод. Я відчував, як її тіло напружується, ще мить — і мій Янгол капітулювала, хвиля оргазму пронеслася через неї, і вона обм'якла на мені, важко дихаючи.

Вона лягла на мене, сповнена виснаження і солодкого блаженства, намагаючись заспокоїти своє серце. Я подивився на неї, ніжно облизуючи пальці, які щойно були всередині неї, відчуваючи її смак.

— Я знав, що ти і тут така ж солодка, - промовив я з ледь помітною усмішкою.

— Боже, Лео, - прошепотіла вона, ховаючи своє обличчя в моїй шиї, ніби намагаючись втекти від сорому і пристрасті, що охопили її.

— Я не проти бути твоїм Богом, Янголе, - відповів я, провівши пальцями по її волоссю, відчуваючи кожен момент нашого злиття, кожен подих, кожне тремтіння.

Аріель.
Я прокинулася від ніжних, легких поцілунків Лео, що обсипали моє обличчя. М’які, теплі доторки його губ змусили мене розплющити очі, і раптом спогади про вчорашній вечір повернулися, спалахнувши приємною напругою між ніг. Я ніколи раніше не досягала оргазму — навіть сама не могла довести себе до цього стану. Алекс також не намагався торкатися мене так, ніби це було неважливо для нього. І довгий час я думала, що, можливо, я просто асексуальна, нездатна відчувати те, про що так часто розповідали інші дівчата. А Лео... він зміг перекреслити всі ці сумніви за одну ніч, за один погляд, за одне торкання.

— Доброго ранку, Янголе, - прошепотів Лео, його голос був хрипким, затуманеним сном, і він легко впав на мої губи в ще один поцілунок.

— Доброго ранку, - я не змогла стримати посмішки, яка розцвіла на моїх губах, відповідаючи йому.

Його руки обіймали мене, притискаючи до себе, і це відчуття було настільки приємним, що хотілося залишитися в цьому моменті назавжди. Бути поруч із ним було так природно, так правильно.

— Виспалася? - запитав він, його голос був глибоким, наповненим теплом, що огортало мене, ніби захисний щит.

— Мг... - муркотіла я, вдихаючи запах його шкіри, відчуваючи себе повністю в безпеці.

І раптом я зрозуміла: поруч із Лео мені не снилися кошмари. Ні минулого разу на вечірці, ні цієї ночі. Як він міг стати для мене таким прихистком, захистом від усіх страхів і темряви, що переслідували мене?

— Я щодо того, щоб залишитись в ліжку на весь день? - спокусливо запитав Лео і це змусило мене засміятись.

—Це негарно, ти ж сам усіх покликав, - сказала я, складаючи руки на його грудях, притискаючись трохи ближче.

— Я це зробив лише, щоб ти почувалась більш комфортно, Янголе.

— О так, перед цим ти повів себе жахливо, - я спробувала зробити вигляд, що сердита, але це не минулося дарма. Лео з хитрою посмішкою легенько вдарив мене по сідниці.

— Ей! - я здивовано подивилася на нього.

—Це дало мені змогу переконати тебе стати моєю дівчино. До речі, це мої перші відносини, так що можна вважати, що я втратив свою «емоційну цноту» з тобою, - сказав він із таким серйозним виразом обличчя, що я просто не змогла стримати сміху.

— І ти називаєш Макса королевою драми після цього? 

Через пів години ми спустилися вниз і побачили, як Ашер готує сніданок, а поруч з ним за столом сидить Еві, повільно п'ючи гранатовий сік. Вони виглядали спокійними — схоже, їхня суперечка закінчилася примиренням. Це добре.