Читати книгу - ""Я — донька ворога", Love"

Дорога до Ізміру тягнулась мов вічність.
Я намагалася заснути, та спогади не давали спокою.

> Голос мами зі щоденника.
Порожні очі батька.
Відео з Еліф.

Алі мовчав. Його пальці стискали кермо, якби воно могло зупинити всі небезпеки, що чатували попереду.

— Ми не самі, — тихо сказав він.

Я озирнулась.
Чорний седан — третю годину поспіль позаду. Міняє смуги, але не зникає.
Серце в грудях стиснулось.

— Може, це співпадіння?

— У нас більше немає права на наївність, Софіє.

---

Ми змінили маршрут. З’їхали з траси, зайшли в кафе. І — чекали.

Седан проїхав повз.

— Вони не зупинились, — видихнула я.

— Або вирішили не показуватись. Або попереду ще буде пастка.

---

Ізмір зустрів нас ніччю.
Місто — тепле, багатолюдне, але в кожному погляді — загроза.

Явуз Кара жив у старому районі, в будинку з обдертими стінами і виглядом, що кричав: “Мене краще не чіпай.”

Ми постукали.
Ніхто не відповів.

— Може, він поїхав? — припустила я.

— Або… — Алі нахилився до дверей. — Двері прочинені.

Ми зайшли всередину.

---

— Якщо ви — Софія, закрийте двері, — пролунав голос із глибини кімнати. — І вимкніть телефони.

Ми зробили, як він сказав.

Старий чоловік сидів біля вікна, закритого товстими шторами. Лампа кидала жовте світло на його обличчя — втомлене, з густими бровами й очима, які все бачили.

— Я чекав вас. Ваш батько попередив.

— Ви знаєте правду? — запитала я.

— Я знаю все. І тому ще живий. Бо ніхто не вірить старому журналісту. Але в мене є архіви. Імена. Докази. Якщо ви це заберете — вони підуть за вами.

— Вони вже йдуть, — сказав Алі.

Явуз уважно на нього подивився.

— Тоді ви маєте тільки один шанс. Зробити це публічно. Відкрито.
Те, що я зберіг, — достатньо, щоб знищити їх.

Він простягнув мені флешку.

— Але пам’ятайте: як тільки ви відкриєте цю скриньку — дороги назад не буде.

Я взяла її. Холодну. Маленьку. Але вагу цієї флешки я відчула в усьому тілі.

> Це був не просто ключ. Це був — початок війни.

---

Тієї ночі я не спала.

Я знала: десь у місті вже готують план нашого зникнення.
Але я також знала — більше не буде мовчання.

> Бо я — не просто донька ворога.
Я — голос правди.
І я більше не боюся.

---