Читати книгу - "Незвична формула, Наталія Гавдьо"

Як тільки голос Лоренса затих, один із кристалів почав обертатися швидше, поки не завис прямо перед Лін. У ньому спалахнуло світло — і простір навколо здригнувся. Стеля затріщала, одна зі стін почала рухатись убік, відкриваючи вузький спуск униз — у тунель, якого не було ні на жодній мапі Академії.

— Що це… новий рівень? — прошепотав Ашер.

— Це вже не частина Академії, — ректор дивився вниз з настороженою повагою. — Це щось… глибше. Сховане.

— Як і таємниця Лоренса, — додала Еллі.

Лін ступила першою, Аркіан в її руках світився, як маяк у тумані. На дотик він став теплішим — ніби хвилювався.

“Щось наближається. Воно було тут раніше. І тепер... знову прокидається.”

— Що саме?

“Тінь. Я її відчуваю. Вона шукає тебе, Лін.”

Лін обернулась, щоб попередити інших — але вже було пізно.

З темного закутку кімнати вирвалась тінь — густа, рухлива, мов дим, але з блиском очей. Вона різко стиснулась у формі високої істоти, позбавленої чітких рис, крім одного — маски з тонкої бронзи, що дивилась просто на неї.

— Хто… або що це?! — Кораль вихопив амулет і кинув захисний купол.

Тінь вдарила у нього — купол затріщав, але витримав. Істота відступила на кілька кроків, немов вивчаючи.

— Вона не атакує повноцінно, — ректор витяг жезл, — вона тестує нас.

— Це лише відлуння. А справжнє приходить пізніше, — додав Аркіан. — Це... попередження.

Тінь зашипіла, і Лін на мить почула голос у своїй голові:

“Ти не повинна була згадати його ім’я. Ти — помилка.”

Але замість страху Лін відчула дивне натхнення. Вона підняла артефакт, і його світло спалахнуло.

— Я не помилка. Я — продовження.

Світло ударило в темряву — і тінь розсипалась, мов дим, що втратив свою форму. Лише шепіт залишився позаду:

“…ми ще зустрінемось…”

Раптово все навколо заспокоїлось. Але всі розуміли — це була лише прелюдія.

— Нам потрібно дістатися дна цього тунелю. Лоренс знав щось про неї. І залишив шлях, — сказав ректор.

— І чим швидше ми це зробимо — тим більше шансів, що вона нас не випередить, — додала Лін.

Вони рушили вниз — разом, об'єднані страхом, таємницями й світлом артефакта.

Темрява прокинулась.

Але тепер у неї були противники.