Читати книгу - "Знак Афіни, Рік Рірдан"

— Це якось обговорювалось, — запевнив його Персі. — Гадаю, вам просто стало ліньки це робити.

Пайпер з жахом спостерігала за ними, так ніби в неї на очах відбувається автокатастрофа. Вона усвідомила, що Персі зараз усе псує, і Аннабет немає поряд, щоб утримати його в шорах. Подруга нізащо їй не пробачить, якщо вона повернеться з морським ссавцем замість Персі.

— Повелителю Бахусе! — утрутилась вона, зісковзнувши зі спини Бурі.

— Пайпер, будь обережною, — промовив Джейсон.

Вона погрозливо зиркнула на нього: «Знаю».

— Перепрошую, що турбуємо вас, повелителю, — звернулася вона до бога, — але, якщо відверто, ми прийшли сюди за вашою порадою. Будь ласка, нам необхідна ваша мудрість.

Вона використала найбільш догідливі інтонації, вкладаючи у свій голос максимум пошани.

Бог нахмурився, але пурпуровий блиск у його очах зник.

— А ти вмієш говорити, дівчинко. За порадою прийшли, кажеш? Дуже добре. Я б уникав караоке. Тематичні вечірки вже не актуальні. У ці суворі часи люди шукають простих, стриманих свят з органічними закусками, приготованими в домашніх умовах, і...

— Не щодо вечірок, — перервала Пайпер. — Хоч це і неймовірно корисна порада, повелителю Бахусе! Ми сподівалися, що ви допоможете нам з походом.

Вона розповіла про «Арго II» та їхню подорож, мета якої: завадити велетням пробудити Гею. Переказала слова Немезиди про те, що за шість днів знищать Рим, описала видіння в кинджалі, у якому Бахус запропонував їй срібний кубок.

— Срібний кубок? — бог, здавалося, не зрадів почутому.

Він дістав невідомо звідки бляшанку дієтичної «пепсі» та відкоркував її.

— Ви ж п’єте дієтичну «колу», — промовив Персі.

— Гадки не маю, про що ти говориш, — одрізав Бахус. — А щодо видіння з кубком, панночко, не можу тобі запропонувати нічого, окрім «пепсі». Юпітер суворо наказав мені не пропонувати вино неповнолітнім. Прикро, але нічого не вдієш. А велетнів я добре знаю. Бачте, я змагався з ними у першій війні.

— Ви вмієте битися? — здивовано запитав Персі.

«Якби ж його голос не здавався таким недовірливим», — подумала Пайпер.

Діоніс заричав. Дієтична «пепсі» перетворилася на п’ятифутовий жезл, оплетений плющем та увінчаний сосновою шишкою.

— Тирс! — вигукнула Пайпер, сподіваючись відволікати бога, перш ніж він розіб’є Персі голову. Вона вже бачила таку зброю в руках скажених німф і не дуже раділа новій зустрічі, але доклала всіх зусиль, аби здатись приємно враженою. — Ох, яка могутня зброя!

— Безумовно, — погодився Бахус. — Радий, що хоч хтось у цій групі розумний. Соснова шишка — це грізне знаряддя війни! Я і сам був напівбогом у першій війні з велетнями, щоб ви розуміли. Я — син Зевса!

Джейсон здригнувся. Вочевидь, його не дуже тішило нагадування про те, що винар — його старший брат.

Бахус змахнув жезлом, але через своє черево ледве не звалився з ніг.

— Звісно, це трапилося задовго до того, як я винайшов вино і став безсмертним. Я бився пліч-о-пліч із богами та якимось ще напівбогом... Гаріком, здається.

— Геркулесом? — ввічливо припустила Пайпер.

— Ну, чи так, — відповів Бахус. — Я вбив велетня Ефіальта і його брата Ота. Жахливі селюки ці двоє. Обидва отримали по пиці сосновою шишкою!

Пайпер перехопило подих. У її голові водночас зринуло декілька думок: видіння в кинджалі та рядки з пророцтва, що вони обговорювали вчора. Щось схоже вона відчувала, коли вони з батьком пірнали з аквалангом, і він під водою протер їй маску, — раптом усе прояснилося.

— Повелителю Бахусе, — промовила вона, намагаючись не виказати голосом своєї схвильованості. — Ці двоє велетнів, Ефіальт і От... вони, часом, не близнюки?

— Гм? — Бог здавався занадто захопленим розмахуванням тирсом, але кивнув. — Так, близнюки. Правильно.

Пайпер повернулась до Джейсона. Вона побачила, що він устигає за її думками: «Близнята подих янгола зупинять».

У клинку Катоптріса вона бачила двох велетнів у жовтих робах, які підіймали з глибокої ями глек.

— Ось навіщо ми тут, — сказала богу Пайпер. — Ви — частина походу!

Бахус нахмурився.

— Вибач, дівчинко. Я більше не напівбог. Я не ходжу в походи.

— Але велетнів можна вбити тільки спільними зусиллями богів та героїв, — наполягла вона. — Тепер ви бог. Двоє велетнів, з якими нам доведеться битись, — Ефіальт і От. Я вважаю... вважаю, вони чекають на нас у Римі. Якимсь чином вони збираються знищити його. Срібний кубок, що я бачила у видінні, — можливо, це символ вашої підтримки. Ви мусите допомогти нам убити велетнів!

Бахус розлючено подивився на неї. Пайпер усвідомила, що дібрала невдалі слова.

— Дівчинко моя, — холодно промовив він. — Я нічого не мушу. До того ж я допомагаю тільки тим, хто приносить мені належне підношення, чого досі нікому не вдалося зробити за багато-багато століть.

Пірат стривожено заіржав.

Пайпер його розуміла. У неї теж слово «підношення» не викликало приємних почуттів. Вона пригадала менад, схиблених послідовниць Бахуса, ладних голіруч розірвати на шматки будь-якого невірянина. І це ще, коли вони у гарному настрої.

Персі озвучив запитання, яке Пайпер боялась поставити.

— Яке саме підношення?

Бахус відмахнувся від нього рукою.

— Тобі з цим не впоратись, нахабний греку! Але я дам вам одну безкоштовну пораду, оскільки у дівчини є хоч якісь манери. Знайдіть сина Геї — Форкія. Він завжди ненавидів свою матір, та я його й не осуджую. З братами він також не дуже ладнає. Ви знайдете його в місті, названому на честь героїні, — в Аталанті.

Пайпер вагалась.

— Ви про Атланту?

— Так.

— Але цей Форкій, — промовив Джейсон, — це велетень? Титан?

Бахус розсміявся.

— Помиляєтеся. Шукайте солону воду.

— Солону воду... — повторив Персі. — В Атланті?

— Так, — відповів Бахус. — Ти недочуваєш, чи що? Якщо хтось і може допомогти вам із Геєю та близнюками, то це Форкій. Тільки будьте уважними!

— Що ви маєте на увазі? — поцікавився Джейсон. Бог глянув на сонце, що вже майже досягло зеніту. — Не схоже це на Цереру — спізнюватись. Хіба що вона відчула якусь небезпеку поблизу. Або... — Обличчя бога раптом витягнулось. — Або це пастка. Ну, мені час іти! І на вашому місці я вчинив би те саме!

— Повелителю Бахусе, стривайте! — заперечив Джейсон.

Бог замерехтів і зник з таким звуком, наче хтось відкоркував