Читати книгу - "Проти моєї волі , Верона Дарк"

Запрошення на день народження Кості стало несподіванкою. Адам довго не хотів брати Лоліту, але той наполіг — мовляв, “треба вже показати свою дружину світові”. Лоліта, почувши, що вони кудись підуть разом, світилася від щастя. Вона старанно готувалась, довго вибирала сукню, зробила легкий макіяж, уклала волосся. В її очах була надія.

Вечір у Кості був гучний і розкішний. Усе довкола пахло дорогим алкоголем, парфумами, грою світла й гучною музикою. Усі друзі Адама були там — і серед них Христина, яка вмить націлилася на Лоліту.

— Ну що, ти тепер офіційна? — усміхалась Христина, а очі світилися злістю. — Адам завжди мав специфічний смак… Хоча, знаєш, деякі речі не змінюються. Особливо вночі...

Лоліта мовчала. Вона намагалася залишатися гідною, попри отруйні натяки Христини.

Коли Адам відлучився поговорити по телефону, Костя підійшов до Лоліти й запропонував танець. Вона погодилась — їй хотілось трохи тепла. Він був ввічливим, ніжним, а в його погляді читалося щире захоплення.

Та раптом — Адам. Він повернувся й застиг на місці, побачивши, як його дружина кружляє в обіймах його найкращого друга. В його очах промайнула лють.

— Що за чортівня?! — рикнув він і грубо схопив Лоліту за зап’ясток.

— Ей, полегше! — втрутився Костя, обурено глянувши на друга.

— Не втручайся, — з презирством кинув Адам і силоміць повів Лоліту з клубу. Усі погляди гостей були прикуті до них. Христина посміхалась з переможним задоволенням.

У машині панувала тиша. Лоліта сиділа нерухомо, відчуваючи пекучий біль і розчарування. Але вона не плакала. Вона вчилась терпіти, мовчати, приглушувати почуття.

Адам мовчав, не дивився на неї. Він лише злився. Не знав на кого більше — на Костю, на себе… чи на неї. Він не розумів: чому серце раптом стислося, коли вона танцювала не з ним?