Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

З самого ранку, я почала збиратися на аукціон. Ненсі приготувала найкращу сукню яка була в цьому будинку, вона була криваво-червоного кольору з золотими візерунками. Незважаючи на те, що сукня була вже доволі старою, вона мала чудовий зовнішній вигляд і найбільш мені сподобалося, що вона добре підкреслювала всі мої форми, роблячи їх ще спокусливішими. Ненсі заколола частину мого волосся на потилиці, а іншу частину залишила розпущеною, зачіска мала вигляд щось на зразок нашої “Мальвіни”, але дещо складніше заплетена. Я замовила карету, яка мала відвезти нас до аукціону.

******

Залізши в середину карети, Маргарита з Ненсі відправилися в  дорогу. Весь цей час, Ненсі з цікавістю розглядала нову господарку поки та роздивлялася різні вулички міста через вікно карети. Незважаючи на те, що в тіло Маргарити поселилася інша душа з чужого їй світу… Ця дівчина їй сильно сподобалася. Нова Маргарита, зачепила її своєю незвичайною і доволі цікавою поведінкою, вона могла бути одночасно сувора, розважлива, смілива і приймати серйозні рішення, дещо неординарними способами, але дієвими. І в той же час вона була веселою, ввічливою, деколи трохи не впевненою, але навіть через невдачу не вішала носа і йшла далі до поставленої мети не соромлячись помилятися або просити про допомогу інших. Ще одне, що найбільше зачепило Ненсі, це її співчутливість та небайдужість до інших і її доброта, вона не соромиться допомагати іншим, й робила все що було в її силах, не зважаючи на те ким вони є. 

******

Їхавши в кареті, я майже не відлипала від вікна, все навколо виглядало просто фантастично! Маленькі крамниці з декоративними вивісками, магазини суконь з величезними вікнами, різні люди в гарному одязі який носили ще в дев’ятнадцятому столітті. Відчуття що я зараз на зйомках історичного серіалу або фільму! Як же ж тут гарно!

О, ледве не забула, я ж хотіла запитати Ненсі про види рас які живуть в цьому світі. Цікаво чи є тут знайомі мені раси які відомі на Землі? Наприклад перевертні чи вампіри… Тому я відлипаю від вікна і від споглядання місцевих видів.

– Ненсі.

– Так?

– Ти мені розповідала, що у вашому світі є не тільки люди, а й інші раси. Я б хотіла дізнатися які саме.

– У світі Вілардії, є дуже багато різноманітних рас, найчастіші види які зустрічаються це ельфи, перевертні різних видів, демони, дракони, феї, огри, гобліни і ще купа різних рас. Які можна перераховувати цілісінький день, якщо впадати в усі деталі.

– Зрозуміло… – ого скільки в цьому світі різних рас! От би глянути хоч разочок на справжнього ельфа або демона, чи крихітну фею… А ще здається Ненсі називала назву цього світу, в який я потрапила…. начебто він називається, Вілардія…

******

А тим часом Маргарита з Ненсі вже приїхали до місця призначення, вийшовши з карети перед Маргаритою постала незвична картина. Перед нею стояла величезна “сцена”, на якій стояли чоловіки як живий товар який всі оглядали перед купівлею.

Підійшовши ближче, Маргарита почала розглядати чоловіків, в одного була світло фіолетова шкіра, чорне волосся й срібного кольору очі, і вуха трохи загострені до верху.

– Ходімо пані Маргарито далі ці нам не підходять, вони занадто слабкі – пробурмотіла Ненсі яка ширяє невидимим привидом крізь натовп проводжаючи та допомагаючи Маргариті вибрати потрібного раба. Ненсі була, щось на кшталт незалежного й невидимого помічника – он там работорговець, бачиш – вона вказує на високого, темноволосого чоловіка в розкішному темно зеленому піджаку і високому капелюсі циліндрі.

Раптом, над головою Маргарити промайнула швидка й величезна тінь. А потім почувся сильний гуркіт, як наче щось гепнулося об землю що навіть земля йшла ходором під ногами. Повернувши голову до джерела цього гулу, вона побачила величезного крилатого чорного ящера.

******

– О, Боже.. це ж справжній дракон… – прошепотіла.

Я зараз побачила справжнісінького дракона? І здається, на його спині сидів вершник або вершниця… і прямо на моїх очах, дракон почав зменшуватися в розмірах і перетворився на чоловіка… На його спині стояла розлючена жінка в чорних шкіряних штанах і сорочці, вона лаялась на нього й тягла за ланцюги що скоріш всього слугували кермом… 

– Ах ти ж, шматок непотребу! – кричить вона –  Ніякої користі від тебе!

Вона стала й надавила ногою на його спину і знову натягнула ланцюги, тоді почувся тихий стогін… здається йому було боляче. Мої ноги прикипіли до землі де я стояла. Я не могла відірвати погляд від побаченого, всередині наче щось боляче стиснулося…

– Ей! Ти! – крикнула вона работорговцеві в зеленому піджаку – Підійди сюди!

– Так пані, ви щось хотіли? – запитує.

– Забери цей непотріб і продай, та так дорого щоб ніхто не посмів його купити! Ти мене зрозумів! – владно й зло гаркнула на нього, при цьому злісно вишкіривши посмішку – А я подивлюся на прекрасну виставу, в кінці цих торгів! 

– Так пані, я все зроблю як ви й наказали – работорговець кивнув декільком кремезним чоловікам і ті підійшли до нього.

– Заберіть його і віднесіть до товару! – наказав.

Невідома жінка, перед тим як передати дракона щось прошепотіла і його тіло неприродньо вигнулось дугою й знову почувся різкий крик, а потім передала його кремезним чоловікам, які потягли його в якесь шатро.

– Пані Маргарито. – гукала Ненсі.

– …. – навколо мене, наче зупинилися всі звуки і я більше не чула нічого.

– Пані Маргарито! – скрикнула голосніше Ненсі.

– Ох, так! Ненсі, ти щось хотіла?

– Нам треба поспішати, ходімо до работорговця.

– Так, я вже йду.

Я з Ненсі попрямували до того ж чоловіка в зеленому піджаку.

– Попроси, щоб він відвів тебе до кращого товару – сказала Ненсі.