Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

– Перепрошую пане... – торговець повертається до мене – чи не могли б ви, мені показати кращих рабів?

– О-о-о так, з радістю! Можете мене звати Вальт.

– Дуже приємно познайомитися з вами, пане Вальте! А мене звати Маргарита Де Блод.

На моє привітання, Вальт якось дивно зреагував, він був чимось здивований… але вже за хвилину, він опанував себе і простяг мені лікоть.

– Прошу пані Маргарито, ходімо я вам покажу найкращий товар.

Ми йшли через великий натовп людей, які розглядали та обирали собі нових рабів. Ми почали підходити до величезного червоного шатра, зайшовши всередину перед нами стояла сцена на якій презентували рабів. Вони мали різноманітні відтінки шкіри, волосся, очей… в декого був навіть хвіст і крила!

– Ось це наші найкращі екземпляри! – промовив задоволено.

Ненсі знову почала невдоволено розглядати рабів.

– Ці теж нам не підходять, хоч вони і сильні й рівень магії добрий, але це не те що ми шукаємо. Нам треба сильнішого. Дай торговцю золоту монету і попроси відвести тебе на торги.

– Вибачте пане Вальте… але мені ці раби не зовсім підходять – я беру до рук золоту монету і простягаю її йому – чи не могли ви мене відвести до головних торгів?

Я знову бачу ту саму незрозумілу емоцію на його обличчі, коли зверталася до нього.

– Прошу пані Маргарито, називайте мене просто Вальт… 

– Але чому? Хіба я не можу вас називати паном?

– Не личить знатній пані, так звертатися до звичайного торговця… – зніяковіло відповів.

– Добре… якщо вам буде так звичніше.

– Був би дуже цьому радий.

Не розумію я людей в цьому світі. Хіба кожен не заслуговує, щоб до нього зверталися з повагою?