Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Тридцять дев’ять сходин 📚 - Українською

Читати книгу - "Тридцять дев’ять сходин"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тридцять дев’ять сходин" автора Джон Бакен. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 39
Перейти на сторінку:
він покинув мене.

Я зробив достеменно так, як мені було велено. Коли я наблизився, переді мною відкрився гарний сільський будинок із галявиною, що спускалася по схилу до струмка, й ідеально доглянутими джунглями з боків від стежки, утвореними густими кущами калини й бузку. Двері заднього входу були відчинені — на порозі мене чекав статечний дворецький.

— Сюди, сер! — важно сказав він і провів мене по коридору, а потім нагору — у витончено обставлену спальню з вікнами, що дивилися на річку. Там на мене чекав повний комплект одягу, уже розкладений на ліжку: коричневий фланелевий костюм, сорочки, комірці, краватки, аксесуари для гоління, щітки для волосся і навіть пара кімнатних туфель.

— Сер Волтер побоювався, що речі містера Реджі можуть вам не підійти, сер, — повідомив дворецький. — Він тримає тут деякий одяг, оскільки регулярно приїжджає на вихідні. Поряд, за дверима, — ванна кімната: я приготував ванну якомога гарячіше. Вечерю буде подано за півгодини, сер. Ви почуєте гонг.

Дворецький чинно пішов, а я опустився в оббите ситцем м’яке крісло і почав озиратися. У тому, що я в один і той самий день потрапив з повної убогості в це святилище комфорту і затишку, було щось від циркової пантоміми. Сер Волтер явно мені довіряв, хоча я й не розумів, з якого дива. Я глянув у дзеркало і побачив дикого, виснаженого, начорно засмаглого типа з двотижневою клоччастою бородою, брудними від пилу вухами, у потворній сорочці, безформному твідовому дранті і взутті, не чищеному мало не місяць. Я виглядав справжнім волоцюгою і без п’яти хвилин гуртівником — і раптом церемонний дворецький уводить мене в цей храм неземної благодаті. І це при тому, що ніхто навіть не знає мого справжнього імені!

Зрештою я вирішив не ламати голову і просто прийняти дари богів. З насолодою поголившись і вимившись, я одягнувся в костюм з накрохмаленою до хрускоту сорочкою, яка прийшлася по мені. Коли я покінчив із цим, у дзеркалі відбився вельми ефектний молодий чоловік з гарною поставою.

Сер Волтер чекав на мене у вітальні за невеликим круглим столом, освітленим свічками у срібних шандалах. Вигляд господаря будинку — респектабельний, авторитетний і спокійний, саме втілення закону, влади і всіляких цивілізованих умовностей — заскочив мене зненацька і змусив відчути себе якимось контрабандистом. Він не міг знати правди про мене, інакше не прийняв би з такою помпою. І я не мав права зшахрувати і скористатися його гостинністю, не посвятивши у свої обставини.

— Я неймовірно вдячний вам, сер, але вважаю за необхідне внести ясність, — сказав я. — Я ні в чому не винен, я не переступив закон, але мене розшукує поліція. Я зобов’язаний був вам це сказати, і не здивуюся, якщо тепер ви просто виставите мене зі свого будинку.

Він посміхнувся.

— Нічого страшного. Не відволікайтеся, інакше зіпсуєте собі апетит. Ми можемо обговорити все це після вечері.

Я ще ніколи не їв з більшим задоволенням, тому що дотепер увесь день у моєму роті не було нічого, крім залізничних бутербродів. Сер Волтер улаштував справжній бенкет: за їжею ми пили відмінне шампанське, після чого дегустували чудовий витриманий портвейн. Мене розбирав нервовий сміх при думці про те, що за столом нам прислужують лакей і вишколений дворецький, хоча до того протягом трьох тижнів я жив як розбійник і ховався від людського ока, немов зацькований звір. Я розповів серу Волтеру про терапону — замбезійську рибу, здатну відкусити кисть руки, якщо опустити її в річку, — і ми обговорили переваги спортивної риболовлі та полювання в різних куточках світу.

Пити каву ми вирушили до кабінету — чудової кімнати, повної книг, мисливських трофеїв і легкого безладу. Я твердо вирішив, що коли виберуся з цієї халепи і куплю власний будинок, то обов’язково заведу в ньому саме таку кімнату. Після того як кавові чашки були віднесені і ми розкурили свої сигари, господар перекинув свої довгі ноги через підлокітник крісла і дав зрозуміти, що має намір вислухати мою розповідь.

— Я лише слідував інструкціям, якими забезпечив мене в листі Гаррі,— додав він. — Він підкупив мене обіцянкою, що ви розповісте мені щось таке, що мене дуже підбадьорить. Я готовий, містере Ганней.

Моє справжнє ім’я змусило мене здригнутися, як від удару електричного струму.

Я почав від самого початку. Я розповів, як нудьгував у Лондоні, і про той вечір, коли повернувся додому і виявив містера Скаддера, який бурмотів якусь нісенітницю у мене на порозі. Потім я розповів те, що дізнався від Скаддера про Каролідеса і конференцію в міністерстві закордонних справ, що викликало у сера Волтера лише криву посмішку.

Потім я перейшов до вбивства, і він знову став серйозним і зосередженим. Я детально розповів про трюк із молочником, про моє перебування в Галловеї і про те, як я розшифрував записи Скаддера, зачинившись у готелі.

— Вони у вас із собою? — миттєво запитав сер Волтер і з полегшенням видихнув, коли я вийняв із кишені чорного записника.

Я нічого не сказав про його зміст, але описав свою зустріч із сером Гаррі і промови, виголошені в Масонік-холі. Тут сер Волтер оглушливо зареготав.

— Гаррі ніс дику нісенітницю, чи не так? Упевнений, що так і було. Він чудовий хлопець, але його недоумкуватий дядько нафарширував йому мізки всякими дурницями. Продовжуйте, містере Ганней!

День, проведений мною в ролі дорожнього робочого, вельми зацікавив сера Волтера. Він попросив мене докладніше описати двох чоловіків, що пересувалися в автомобілі, явно намагаючись щось виловити з власної пам’яті. Розповідь про важку долю бовдура Джоплі викликала у нього черговий приступ веселощів.

Утім, літній чоловік, який зустрів мене в будинку на пустищі, прогнав посмішку з його обличчя. Мені знову довелося описати зовнішність свого персонажа в усіх подробицях.

— Холоднокровний, лисий, як би з плівкою на очах, немов у великого птаха… Схоже, небезпечна дичина. І ви підірвали під три чорти його житло після того, як він урятував вас від поліції? Нічого сказати, спритно!

Нарешті я дістався фіналу своїх поневірянь. Сер Волтер повільно підвівся і подивився на мене зверху вниз, стоячи на килимку біля каміна.

— Ви можете викинути поліцію з голови, — сказав він. — Ви чисті перед законом цієї країни.

— Оце так! — вигукнув я. — Убивцю вже спіймали?

— Ні. Але два тижні тому вас викреслили зі списку підозрюваних.

— Чому? — здивувався я.

— Головним чином тому, що я отримав листа від Скаддера. Я непогано його знав: він виконував для нас деякі доручення. Він був наполовину фантазер, наполовину геній, але при всьому тому залишався абсолютно

1 ... 26 27 28 ... 39
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тридцять дев’ять сходин», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тридцять дев’ять сходин"