Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років 📚 - Українською

Читати книгу - "Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років"

259
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років" автора Анатолій Дністровий. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 50
Перейти на сторінку:
що за прибацане словосполучення, — зустрічаючи, можливо, свою долю! Як він на тебе дивиться? Як він сміється? Які в нього руки? Чи ти пішла б за ним на край світу? Чи великий у нього хуй? Чи читав він Дерріду? Чи вірить у гороскопи? Чи вірить у працевлаштування на повну ставку? Чи планує писати безсмертний роман на твоїх харчах? Чи хропе й пердить у твоїй присутності? Чи полюбить твою маму? Чи відзначить чудові троянди на клумбі, чи собаче гівно на тротуарі? Це все дуже важливі питання. Ти знаєш, що навіть якщо відповідь на них усі неправильна, то любов може все це подолати. Проблема тільки в тому, що любов живе три роки, а ти хочеш стабільності, підтримки і турботи до кінця днів.

Того ж вечора, згідно з обіцянкою, ти пишеш Маріо. Маріо пропонує піти на гумористичне шоу на центральній площі району розваг Лондона, Лестер-сквер, в п’ятницю увечері.

Ти не любиш Лестер-сквер у п’ятницю увечері — та і в будь-який інший день. Лестер-сквер повний туристів, які не дочитали путівників; п’яних тінейджерів і, відповідно, ригачки; яток, де смажать цибулю на хот-доги, продавці яких ходять по-малому в бічні вулички, не миючи по тому рук; а також лохів, які йдуть у найдорожчі в Лондоні кінотеатри, коли те ж кіно крутять за рогом у півтора рази дешевше. Але Маріо — іноземець, у Лондоні не так давно, бо до цього працював у Франції та Швейцарії, і може цього не знати. От що він знає напевне, то це гарний італійський ресторан: справжній італієць не може погодитися на мережеві ресторани-генерики, де подають спагеті не аль денте, а зварені як тупі радянські макарони.

Маріо сказав, що знає чудове, маловідоме місце в центрі Сохо: Ель Пікколо Д’яболо. Ти справді про нього не чула.

Маріо приходить перший і текстує, щоб ти зголосилася до офіціанта — мовляв, той проведе. Цікаво, куди? До таємничого столика тільки для своїх? Заінтригована, ти заходиш у набитий, завішаний оплетеними пляшками з-під к’янті ресторан — навіть не ресторан, а тратторію. Офіціант веде тебе вглиб, постійно зупиняючись і тріскотливо про щось сперечаючись із колегами. Зрештою він доходить до холодильника в кінці людної, спекотної зали й зупиняється. За холодильником стоїть Маріо.

Маріо заввишки з тебе. Опанувавши певну конфузію — не так багато людей у світі заввишки з тебе, — ти нагадуєш собі, що не якась там неглибока тьолка, якій подавай високого, красивого й багатого. Ти навіть і шукала когось середнього зросту. Зрештою, твій тато — дуже красивий мужчина — був на зріст практично заввишки з тебе. Тебе просто заскочило те, що Маріо геть не видно було з-за холодильника.

Столика вам не дають — Маріо чомусь не зміг порозумітися з офіціантами, і ваш столик віддали були комусь іншому; тому вам приносять по келиху і з того-таки холодильника наливають вина коштом закладу. Обпершись на холодильник, ви починаєте знайомство.

Маріо виявився із сицилійського містечка поблизу Корлеоне — батьківщини мафії. Більшість його двоюрідних та троюрідних братів у мафії, а він от у Лондоні займається маркетингом. В ресторані цьому він ніколи не був, це місце порадили англійські колеги, і чи готують тут так, як його мама, він не знає, але сподівається, що ні, бо мама готує хріново.

Зрештою столик вам таки дали. Спагеті виявилися перевареними і глевкими, а соус місцями гарячим, місцями холодним, тобто розігрітим у поганій мікрохвильці. Ти згадуєш свою першу, з’їдену в Італії багато років тому, миску спагеті із крихітними мушлями вонголе, від якої в буквальному сенсі слова плакала. Від того, що зараз перед тобою, також хочеш плакати, так шкода грошей. Маріо підманув тебе, прикинувшись знаючим італійцем, а сам — звичайний панєвропейський жлоб без смаку і тонкощів. І в Москву він таки, мабуть, їздив потрахатись.

Доївши, що кому влізло, ви йдете дивитися комедійне шоу. Не смішне від початку, воно стає нестерпним, коли Маріо починає голосно відповідати на тиради гумориста і той із вдячністю хапається за цю соломинку. Маріо постає для вдячної аудиторії, якій нарешті є з чого посміятися, ідіотом, педофілом і чомусь лікарем-убивцею. Щасливий від такої уваги, він усе сильніше хапається за твоє коліно. В якусь мить він підхоплюється, біжить у буфет і приносить пляшку вина, дешевий аромат якого нагадує тобі про переваги тверезого способу життя. Маріо не дуже переймається і випиває її сам.

Нарешті шоу закінчується, і ти, не марнуючи часу на обійми чи довгі прощання, тікаєш додому. «Фригідна синя панчоха!» — крик душі Маріо наздоганяє тебе на ескалаторі в метро.

Наступного дня він пише кілька текстових повідомлень, одне за іншим, перепрошуючи за таку грубість. «А, слющай дарагой, заткнись да?» — відповідаєш із сильним італійським акцентом. Кілька днів по тому здригаєшся від згадки, як цей, з дозволу сказать, блін, Петрарка хапався за твої ноги. Фу.

Але ти постановила зустрітися ще й і з Зораном, аби Пітер не переймався, що ти позбавляєш себе шансу знайти ідеального потенційного партнера. Після Маріо витрачати на нього окремо вечір не хотілося, та якось і не вдавалося, і ти запрошуєш його на виставку вина, на яку збиралася все одно.

В переддень винного шоу й зустрічі з Зораном тобі дзвонить агент із нерухомості. Будинок, який ви з колишнім купили у сподіванні завести там дітей і жити довго і щасливо, знайшов покупця. Якщо ви погодитеся на продаж, це все. Почнеться процес продажу, закрутяться нотаріуси, ваше розходження, яке поки що в реальному житті виражається тільки тим, що ти живеш у родичів і ходиш на побачення, набере ваги, наллється тілом, визріє і прорветься в ноосферу.

А чули, що Павліна зі своїм розійшлася? А шо таке? Та пив. Пив? Ой, чи пив, чи гуляв. Ні, не пив і не гуляв, а вимагав від неї збочень. Ні, не від неї, а від свого коханця. Ні, це вона завагітніла від араба, і він вигнав її з дому. Не від араба тільки, а від корейця. Їх вигнали з хати за борги, хату забрали і продали з молотка. Бо ж криза зараз, грошей нема ні в кого, так вона його і кинула, бо його звільнили. Вона била його качалкою, і він зрештою сказав ні нарузі. Люди говоритимуть що в голову збреде. Кому цікава оповідь про те, що любов минула, де тут драма, чим полоскотати язика?

Ти погоджуєшся на покупця і на ціну. Колишній також погоджується. Ви нарешті в чомусь

1 ... 26 27 28 ... 50
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років"