Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Таємниця катакомб 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємниця катакомб"

410
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таємниця катакомб" автора Том Егеллан. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 33
Перейти на сторінку:
шкіру.

Чому він не здогадався про це раніше? Чому був таким дурним? Якщо він є тим отроком з Ультіма Туле… Як би неймовірно це не звучало…

Якщо він дійсно юнак із давнього пророцтва…

Якщо прикраса в нього на шиї є частиною Священної Зірки…

Якщо Анґеліна є тією загнаною у катакомби черницею…

То все це означає…

Звісно ж!

Анґеліна!

Анґеліна не випадково з’явилася у катакомбах! Не випадково опинилася там разом з Робертом. І аж ніяк не випадково одягнула йому на шию прикрасу.

Анґеліна була не просто юною черницею, яку Горацій і осатаніла юрба загнали в катакомби й замурували там. Замурували, щоб заморити до смерті.

Анґеліна була ще й незайманою, непорочною представницею Євиного роду. Святою дівою…

Анґеліна була стражем прикраси.

У давньому пророцтві мовилося про неї і про Роберта!

Роберт насилу ковтнув клубок, який підкотився йому до горла. Якщо пророцтво правдиве, то Анґеліні потрібні обидва кулони-трикутники. Потрібні для того, щоб врятувати світ від погибелі…

ВИКРАДЕННЯ

~~~

Головний астроном Сюзі Лі підняла голову від комп’ютера й нервово провела пальцями по волоссю.

— Уже готові нові обчислення? занепокоєно запитав колега.

Вона кивнула.

— Усе підтверджується?

Сюзі знову кивнула.

— Наскільки все серйозно?

Сюзі Лі мусила прокашлятися, перш ніж відповісти хрипким голосом.

— Обчислення показують, що комета з вірогідністю 99,9 відсотків зіткнеться із Землею. Розмір комети і її швидкість, — вона затнулася на мить. — Усе свідчить, що зіткнення матиме катастрофічні наслідки. Життя на Землі зникне. Коли 65 мільйонів років тому велетенський астероїд упав на нашу планету, вимерли динозаври. Зіткнення з цією кометою набагато загрозливіше. Ніхто не виживе. Ні люди, ні тварини. Не знайдеться жодного місця на Землі, де можна було б заховатися. Комета просто знищить земну кулю.

Голос їй зірвався. Вона глибоко вдихнула і мовила:

— Це кінець світу. Судний день.

Розділ I

Ченці

Осло

I

— Мамо!

Роберт на ходу скинув з себе черевики й кинувся у вітальню.

— Мам, я зрозумів…

І раптом… побачив маму, прив’язану до стільця.

Він став, наче вкопаний.

Мама? З неприродно розширеними очима. Прив’язана до стільця. З тугим кляпом у роті.

Очі бачили картину, але мозок відмовлявся її сприйняти.

Немов у фільмі. Не зовсім по-справжньому.

— Мамо? — затинаючись, пробелькотів хлопчик.

Її очі. Сповнені жахом. Вона затрусила головою. Ніби хотіла щось йому сказати.

Застерегти його.

Біжи! — волав її погляд. Біжи, Роберте! Утікай!

А тоді Роберт помітив їх.

Їх не видно було за дверима. Вони були вдягнені в звичайний одяг, але Роберт миттю збагнув, хто це.

Ченці.

Доміні Канес!

Господні Пси!

Роберт різко обернувся. Треба тільки вибігти в передпокій, звідти — у міжквартирний коридор і покликати на допомогу. Сусіди відразу повідчиняють двері. Поліція прибуде за кілька хвилин.

Але він не встиг.

Один з ченців стояв просто за його спиною. Мабуть, ховався у Робертовій кімнаті.

Обличчя холодне. Застигла маска без жодних емоцій.

II

Ченці вивели їх із будинку й посадили до мікроавтобуса з тонованими вікнами.

І мама, і Роберт мали кляпи в роті. Заведені за спину руки обмотали клейкою стрічкою.

Маму посадили в самому кінці автобуса, Роберта — перед нею. По обидва боки від них сіли ченці.

На очі пов’язали шарфи.

«Щоб ми не бачили, куди нас везуть», — подумав Роберт.

Мікроавтобус рушив з місця.

* * *

Роберт не знав, скільки часу вони їхали. Він сидів, стиснений з обох боків ченцями. Ним мотляло вперед і назад від руху авта. Їхали вони в місто чи з міста? У перші хвилини Роберт намагався пильнувати за кожним поворотом, уявляючи вулиці й квартали. Але майже відразу втратив орієнтацію.

Дуже швидко його загойдало. Він спробував думати про щось відсторонене. Марно. Слина наповнила рот.

«Тільки б не виблювати, тільки б не виблювати», — промовляв він про себе, як заклинання.

Роберт жував кляп, щосили боровся зі спазмами в шлунку.

Ченці глухо мовчали.

Від них віяло дивним запахом. Не бридким. Але якимось незвичним. Солодкавим. Схожим на запах ладану.

Тільки б не виблювати, тільки б не виблювати.

* * *

Нарешті авто зупинилося. Скільки часу вони їхали? Довго. Важко сказати точно.

Роберт почув, як відсунулися бокові двері. Повів свіжого повітря. Один із ченців схопив його й виволік назовні. Він чув мамин схлип.

Їх вели подвір’ям. Під ногами хрумтів гравій. Скрипнули, відчиняючись, двері. Ченці заштовхнули їх у якесь приміщення з застояним повітрям. Тхнуло старою, вогкою пліснявою. Далі — униз довгими сходами. В обличчя війнуло холодом. Відчинилися важкі двері.

Аж тоді вони зупинилися.

Прийшли.

Хтось розрізав стрічку на руках, вийняв кляпи й зняв пов’язки з очей.

III

Роберт з мамою опинилися у старовинному льосі. Кам’яні колони підпирали стелю. У підземеллі панувала сутінь. Пітьму освітлювали тільки миготливі факели на стінах.

— Роберте, — прошепотіла мама. — З тобою усе гаразд?

Роберт не відповів. А що казати?

Він роззирнувся. Ченці відступили крок назад, стояли з похиленими головами.

Один чоловік вийшов з тіні колони.

Роберт здригнувся.

— Роберте? — стривожено мовила мама. — Що таке, Роберте?

Хлопець не зміг видушити з себе відповідь. Слова застрягли в горлі.

То був він.

Чернець.

Чернець з катакомб.

Тепер він не мав на собі чернечої ряси з каптуром. Але Роберт упізнав його. Палаючі очі. Перстень.

Той самий чоловік! Роберт не мав ані крихти сумніву.

Як і тоді в катакомбах, чернець повів рукою від чола до живота, а тоді — від плеча до плеча.

Перехрестився.

— Christi crux est mеа lux, — тихо проказав чернець. — Ad mаіоrеm Dei gloriam.

— Амінь, — хором відгукнулася решта.

ФАКТИ ПРО ЛАТИНУ

Латина (латинська мова) була мовою, якою розмовляли в Римській імперії. Хоч мова вже давно стала мертвою, нею досі користується католицька церква, її знають науковці. «Christi crux est mеа lux» означає: «Хрест Христа — моє світло». «Ad mаіоrеm Dei glоrіаm» означає: «Слава великому Богові».

Чернець ступив крок до Роберта.

— Що ж, Роберто… Ось ми й знову зустрілися.

Він говорив ламаною англійською, але Роберт чудово його розумів.

— Who are you? — скрикнула мама. — Хто ви? Чого вам від нас треба?

— Мовчи, жінко! — суворо відрізав чернець, але потім голос його пом’якшав: — Ми вас забрали до себе в гості, бо потребуємо вашої допомоги.

— У гості? Та ви нас викрали! — гнівно вигукнула мама. — Вивезли силою! Ви…

— Тихо! — владно урвав її чернець.

— Хто ви?

— Це ченці ордену Доміні Канес, мамо, — озвався Роберт. — Господні Пси…

Лючіо кивнув.

— Нам відомо, що

1 ... 26 27 28 ... 33
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця катакомб», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємниця катакомб"