Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Діви ночі. Книга друга 📚 - Українською

Читати книгу - "Діви ночі. Книга друга"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Діви ночі. Книга друга" автора Юрій Павлович Винничук. Жанр книги: 💙 Детективи / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27
Перейти на сторінку:
Я мала все. Тепер я все втратила. І мушу тікати з цього міста. Хочеш просити у мене вибачення?

— Так.

— Проси!

— Вибач мені.

— Мені цього мало. Я хочу забрати тебе зі собою. Ти будеш моїм. Будеш?

— Буду.

— Ти справді так хочеш?

— Так, ти найкраща жінка в світі.

Дівчинка простягла руки до свічника. Я намагався не зводити очей з фрау.

— Ти брешеш! — ляснула мене знову. — Брешеш! Скажи, що ти про мене думаєш! Обізви мене!

Здуріла баба, подумалося мені.

— Чого я маю тебе обзивати?

— Бо мені так хочеться! — застогнала вона від розкоші. — Вилай мене! Ну!

— Ти стерва!

— Ще!

— Скотина!

— О-о, ще, ще!

— Курва! Хвойда!

— Так, так… ще… — шепотіла вона, заплющивши очі й обхопивши перса долонями.

Дівчинка підступила ближче і підняла свічника над головою.

— Тепер ти мене вдар! — попросила фрау. — Вдар мене!

Вона відщіпнула мою ліву руку і нахилила своє обличчя до мене, аби мені було зручніше. Очі мала заплющені.

— Я прошу тебе — вдар!

Я ляснув.

— Сильніше! Покажи мені, як ти мене ненавидиш!

Я ляснув ще сильніше. Тепер і на її вустах з’явилася кров. Вона облизала її гарячим язиком і сказала:

— Вдар мене ще!

Я знову ляснув. Вона відповіла тим самим. Ми обмінялися ще кількома ляпасами. Фрау перебувала на верховині насолоди. Вона стогнала, вигойдуючись і викручуючись, доводячи себе до шалу.

— Вдар мене ще! Ще! Вдар мене! — вигукнула, жадібно заковтуючи повітря.

І тоді дівчинка з усієї сили вдарила її свічником по голові.

Ні, не цього удару чекала вона. У її очах спалахнув жах і розпач, її великі жагучі вуста розкрилися в безгучному крику, але сам крик не з’явився. Дівчинка вдарила ще раз, і в горлянці у фрау Ольги забулькотіла кров.

Тіло її ослабло і повалилося з ліжка на підлогу.

Мартуся кинула свічник і почала розщіпати мені руки.

— Який ти смішний, — сказала вона.

Я й справді був смішний. Смішний і голий. Я вивільнився і ремінців і почав зодягатися під допитливими очима дівчини. За вікнами вже настав ранок.

— Ходімо, — сказав я.

— А її залишимо так?

— Її заберуть пізніше.

Ми вийшли з будинку. Франьо куняв за кермом.

— Де ти пропав?

— Була одна історія. Фрау лишилася там, — сказав я.

— Жива? — витріщив очі Франьо.

— Вже ні.

— Слава Богу.

— Заберете сьогодні. А тепер відвези нас до мене додому.

XX

Мартуся хазяйновитим оком обстежила мою хату і сказала:

— Відразу видно, що тут бракує жіночих рук.

— Маєш рацію. Але це мій єдиний недолік.

— Його можна поправити.

— Справді? Як?

Мартуся не відповіла. Вона набрала в чайник води і поставила на плиту.

— Давай поснідаємо, — сказала вона і вийняла з холодильника яйця, масло, сир. — Ти відпочинь, а я приготую сніданок.

— Я маю відпочити? Після чого?

— Знаєш після чого, — хитро всміхнулась Мартуся.

— А ти вмієш і сніданки готувати?

— Нас вчили варити. І я варила найкраще.

— Та ти просто скарб.

Вона підійшла до мене і, поклавши руки мені на плечі, сказала:

— Якщо я не змогла стати твоєю дочкою, то, може, стала б жінкою?

1 ... 26 27
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Діви ночі. Книга друга», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Діви ночі. Книга друга"