Читати книгу - "Мистецтво кохання"

403 Що так потрібно натхненним співцям? Однієї лиш слави: 404     Вся наша праця важка звернена тільки на це! 405 Дбали колись і безсмертні, й вожді про поетів, а хорам 406     Дяку складали гучну і нагороду в свій час. 407 Дійсно високим, величним, святим було ймення поетів, 408     Дорогоцінні не раз їм подавали дари. 409 Енній з Калабрії честь таку мав, Сціпіоне великий, 410     Поряд із прахом твоїм, друга близького, лягти. 411 Нині — зневажено плющ— хоч як віддавайся мистецтвам 412     Вчених сестриць, а тебе ледарем, врешті, назвуть. 413 Мило для слави й очей не склепляти! Хто знав би Гомера 414     Без "Іліади" його, що протривала віки? 415 Хто про Данаю б чував, якби, замкнена в тій своїй вежі, 416     Вік там вона пробула, аж до старечих сивин? 417 Ось чому, кралі, посеред юрби вам корисно бувати, 418     Часто ж ідіть за поріг — просто аби погулять! 419 Так і вовчиця, щоб мати вівцю, йде на цілу кошару, 420     Так і Юпітера птах рине на рій голубів. 421 Тож і красуня нехай на очах буде: з-між незчисленних 422     Хлопців хоча б одного, може, відхопить собі. 423 Всюди хай дбає про те, щоб подобатись, все своє вміння 424     Хай зосередить вона тільки на вроді своїй! 425 Випадок — скрізь владарем; гачок наготові хай буде: 426     Рибка спіймається й там, де не чекаєш на влов. 427 Часто аж лапи збивають собі гончаки по яругах — 428     Олень же, глянеш бува, сам у тенета вбіжить. 429 От Андромеду візьми: чи могла сподіватись, що сльози, 430     Поки у путах була, серце зворушать комусь? 431 Часто, ховаючи мужа, підшукують іншого: жінці 432     Личить нечесаній йти, ронячи сльози рясні. 433 Втім, уникайте мужчин, що про вроду свою вже аж надто 434     Дбають, зачесані так, мовби хто вилизав їх. 435 Що говоритимуть вам — говорили вже тисячам інших: 436     З місця на місце, легка, пурхає їхня любов. 437 Що їй робить, коли він легковажнішим видавсь од неї? 438     Може, самій запастись добрим десятком мужів? 439 Годі в те вірити, вірте одначе: послухала б Троя 440     Ради Пріама колись — то б височіла й тепер. 441 Інші — закоханих з себе вдають і в такий ото спосіб 442     Хочуть (хіба не ганьба?) вигоду мати якусь. 443 Хай вас в оману не вводить намащене нардом волосся, 444     Не задивляйтесь на те, як хто свій одяг уклав, 445 Хай не піддурює тоґа, з найтоншої зшита тканини, 446     Й перстень на пальцях у них — що раз то інший, новий! 447 Хтось із таких джиґунів причепурених — злодій, можливо, 448     Й зовсім не врода твоя — палить його твій убір. 449 Часто: "Віддай, то моє!" — кричать обікрадені кралі, 450     Часто: "Віддай, то моє!" — форумом гомін іде. 451 З храму, що злотом горить, незворушна, те бачиш, Венеро, 452     Ти — й Аппіади, що там, перед тим храмом, стоять. 453 Між залицяльників тих що не другий, то знаний всім пройда 454     От і вибілюйсь тоді, як поведешся з таким! 455 Інша спіткнулась — нехай це послужить тобі за науку: 456     Ступить брехун на поріг — двері тримай на замку! 457 Хай би там як присягався Тесей, кекропіди, не вірте: 458     Нині він, як і колись, тих же закличе богів. 459 Годі й тобі, що Тесея наслідував, Демофоонте, 460     Вірити: хто ж, як не ти, зрадив Філліду свою? 461 Гарне щось вам обіцятимуть — гарне у відповідь мовте, 462     Як обдарують, то й ви не залишайтесь в боргу. 463 Та, що дарунок взяла, у любові ж відмовила — здатна 464     Вічний згасити вогонь, що на честь Вести горить, 465 Викрасти святощі з храму Інаха або ж отруїти 466     Зіллям смертельно їдким рідного мужа свого. 467 Втім, завеликий розгін я беру — притримай-но віжки, 468     Музо, аби на скоку з воза не вилетіть нам! 469 Броду спитають слова — на табличці сосновій писання 470     (Спритна служниця із рук в руки тобі передасть) — 471 Глянь, що написано там, і старайся з тих слів зрозуміти, 472     Чи прикидається він, чи не на жарт закохавсь. 473 Перечекай, а тоді відпиши: для коханців чекання — 474     Добра спонука, лише б не затяглося воно. 475 Втім, легковажною, поки проситимеш, не видавайся, 476     Надто рішучою теж, як відмовляєш, не будь. 477 Хай, наче на терезах, і надія хитається, й острах —