Читати книгу - "Мовчання адресоване мені, Василь Дмитрович Слапчук"

неба, в чужих руках не зiм’ятий. Ти - син мiй, я - твоя дочка… Вiднинi. - А донинi ти ким доводилась менi? - Ти дихав мною, вiдтепер ти мною будеш жити. Ти не помреш, ще не злiпили того глечика, в якому ми помремо разом. - Це суперечить лiнiї життя. Поглянь, яка коротка. - Ти будеш жити за моєю, твою ж я домалюю олiвцем. Дай руку, рiдний. - Вона в кровi, я весь в кровi, я почорнiв од кровi, не вiдрiзню, де власна, де чужа… Ти думаєш, я зможу пiсля цього жити? Це буде не життя, а мука. - Ти будеш жити. А я… я буду карою твоєю, твоїм спасiнням… - Ми будем жити разом? - Ми будем жити… У глечику. - Спасибi, ти розважило мене, наївне дощенятко, але iди звiдсiль, тут смерть… - Смерть всюди, де є життя, народження - це смерть… - А смерть - народження?… - Можливо. До зустрiчi у глечику. - Ти йдеш? I ти чекатимеш мене? - Чи я чекати буду? Нi. Приходь нежданим. - Прийду… але твоїми вже ногами, прийду так, як приходить страх, так, як душа вертається у тiло, а тiло до душi. Прийду. Ти не чекай мене… I я зробив свiй перший крок, не встаючи на ноги. Вмирати легше горiлиць, нiж впавши ницьма, але вмирати легко - тяжче. Я бачив небо, воно хиталося у такт ходи, воно ходило ходором, коли спiвали кулi носiям афганських коломийок, я їх не чув, бо вже своє вiдслухав, своє вiджив… вiджив, та не звiльнився. I враз побачив напис олiвцем на небi: «ТИ БУДЕШ ЖИТИ.
Lady Rain». Згадалось все, чого ще не було, i ще згадав, що не спитав: навiщо? Я їй повiрив, я повiрив їй i аж тепер злякався. Невже!… Я вигадаю синю тишу, яка розчиниться у жовтому мороцi, а нарештi до мене проб’ється бiлий голос: «Невже це ти?! О Господи! Невже!…»- на що спитаю тихо: де я? КОЗАКУВАННЯ
1 їздить козак селами за Україною питається у селах плечима знизують до хати не запрошують води просить вiдвертаються ось же вона Україна 2 як пiснi були не мав голосу як голос вiднайшовся пiсень не стало 3 у козака двi думки i кожна найголовнiша однiєю на мiсцi прип’ятий а друга в шию жене 4 козакує козак побивається до ворогiв на конi летить до коханої пiшки волочиться 5 перестрiває козак дiвчину поклоняється побудь менi сопiлкою бо серце свiтом нудить а дiвчина у його руцi шаблею стала обережно козаче не поранься 6 рубає козак налiво та направо голови по землi котяться та все з оселедцями 7 промiняв козак шаблю на кавалок сала i не має чим врiзати 8 у козака жiнок що сердечок у калини та кожна чужа 9 iз сердеги козака яничар насмiхається турком прозиває 10 вертається козак з походу та городами пороговi не кланяється до макiтри привiтався давай їсти батько старий з могили встав люльку закурив щоб очi виїло аби сорому не бачили 11 що не ступить крок кiнь спiткнеться що не здибає молодицю вiдра порожнi а козак собi щось наспiвує та повйокує долю поперед себе жене 12 блукає козак свiтом якою б дорогою не йшов з Україною розминається 13 випив козак чарку не закушує випив козак другу не закушує випив козак третю не платить 14 кохається козак iз шаблею з люлькою цiлується а жiнку для роботи тримає 15 наречену козак на покутi посадовить дружину бiля дверей стояти примусить а коханку до лiжка покладе 16 довго на коня вибиратися та ще довше падати 17 лише честь у козака дорожча за вуса 18 словом козацьким можна коней пiдковувати 19 хоч козак своїх ворогiв i не жалує та завжди вип’є за здоров’я крука 20 мав козак хату нинi у нiй його пам’ять живе
21 козак кисета дiстає люльку запалює страх свiй у капшуку ховає 22 дружини козак боїться бiльше анiж ворогiв бо вона в нього одна а вороги битi 23 точив козак шаблю нинi зуби точить 24 коли козак на конi його щастя здалеку бачить як не воно то вiн його наздожене 25 поки козак ворогiв поб’є мати очi виплаче поки додому вернеться зима коси вибiлить поки шапку знiме земля матерi перевернеться 26 без шаблi козак не козак без ложки не людина 27 до шинку козак сам дорогу знайде додому жiнка покаже на шлях iстинний товариство настановить 28 перемiг козак вражу силоньку голiруч здолав але в дурнях зостався 29 не запряжеш не поїдеш не вкрадеш не будеш мати 30 попереду козака слава скаче а позаду лихi вiстi не наздоженеш не вiдiрвешся 31 збуднився козак зiсвяточився рука як не до чарки то до жiночої пазухи потягнеться а коли спить за шаблю тримається не продасть зайдам Вiтчизни 32 правда у козака завжди боса хоч сам в чоботах 33 в хатi козак стелi не дiстане а в чистому полi шапкою неба торкається 34 козак козаковi не рiвня один мов сокiл другий як пiвень а третiй як потороча не бачили б очi 35 козак козаковi слова не подарує а вороговi пробачить 36 вiдбери в козака люльку жiнку продасть вiдбери у козака шаблю пам’ять втратить вiдбери у козака пам’ять Батькiвщину зрадить 37 козак козака стрiне рукою шапки торкнеться а перед москалем i голову знiме 38 козаковi аби душа а тiло знайдеться 39 дорога додому козаковi утричi довша як до раю хоч це й поряд 40 козак дiвчат любить а коня шкодує 41 козак на матiр молиться дочку любить на дружину свариться 42 козак до дiвчини i боком пiдходив i на конi пiд’їжджав i навприсядки пiдбирався вона ж знай цурається а став на вiйну збиратися сама прибiгла 43 з вiйни козак до дружини квапиться а перед смертю маму кличе 44 козак не любить балакати головне для нього мова 45 не всi українцi козаки але всi козаки з українцiв 46 слава не жiнка не зрадить поки козак їй вiрний 47 якими б свiтами козак не волочився Батькiвщину з собою носить 48 навiщо козаковi шабля коли у нього жiнка з коромислом 49 за що козак шаблю любить за красу за що козак коня любить за вiрнiсть за що козак жiнку любить за звичаєм 50 лише пiсня сльозу у козацькому оцi бачить 51 хоч би як жiнка сварила не пiшов би козак на вiйну якби вороги не покликали 52 до коханої у козака кiнь вiтром летить а назад попасом вертається 53 аби вмiв козак коня доброго розпiзнати шаблю пiд свою руку вподобати а жiнку йому батьки пiдшукають 54 якби не козак хто Вiтчизну захищав би якби не жiнка де козак взявся б 55 у кожного козака своя правда а Вкраїна на всiх одна 56 одна в козака мати Україна i ту сусiди поховали 57 жiнцi сняться козаки а козаковi воля 58 козак Богу за ворогiв молиться а шабля пiд рукою лежить 59 не боїться козак помирати у козака завжди все попереду САМ З СОБОЮ
Преамбула я б розповiв тобi про все яка бiда мене трясе все чисто б розповiв про себе але тобi не треба моя душа у тiлi не ночує ув око вiтром кинуло зорю i навiть домовик старий не чує як я з собою говорю 1 Ти вся у пошуках вини, а я у тузi за тобою живу, неначе перед боєм, немов i не прийшов з вiйни. Я повернувся не з вiйни, вернувся разом iз вiйною… - Це вiн торiк помер весною? - Нi, вiн загинув восени.
2. Спокуса Єва з широким гузном i хилиткими цицьками, мiж якими кулончик - камiнь, кохає мене давно. А я нiчого