Читати книгу - "Уламки паралелі, Лаванда Різ"

- Ти зможеш йти вночі або тобі потрібно поспати? - змінив він тему, піднявшись і озирнувшись на всі боки. - Для мене це не проблема, але ти, я бачу, втомилася.

- Втомилася. Будемо шукати нору або з таким захисником можна спати під відкритим небом? - Сара не хотіла поспішати. З причин, зрозумілих тільки її серцю, їй хотілося пробути довше поруч із ним. Відчуття лякали навіть її саму - проте з Павуком вона відчувала себе неймовірно комфортно, незважаючи на картину зруйнованого світу навколо. Ніби місце поруч з ним звалося тепер «домом», і ніби вона могла йти за ним на край світу. Аби тільки відчувати його.

  В щілину між плит падав сонячний промінь. Колін згорнувшись калачиком, лежав прямо на каменях, поклавши рюкзак під голову. Сара примостилася на грудях у Павука, піднявшись на нього мало не повністю.

- Ти так заспокійливо дихав, ... і ти теплий, - прокидаючись, пробурмотіла дівчина , вибачаючись голосом . - І у нас з тобою не та стадія відносин , щоб ось так лежати на тобі зверху, але здається , поруч з тобою я набираюся від тебе нахабства.

- Не хвилюйся. Мені було зручно , якщо ти про це, - досить сухо відповів Павук, уникаючи зустрічатися з нею очима. - До кінця дня ви будете вже в Зірі.

Ці слова були останніми. Чим ближче вони наближалися до Зіри - тим менше у Сари залишалося терпіння та надії, що він відповість хоча б на одне  з її запитань, які вона йому час від часу задавала. Павук вперто мовчав, ігноруючи її спроби.

- Новий день приніс нового «я» в тобі? Вчора ти розмовляв зі мною, дивився на мене, навіть цілував, але сьогодні не бачиш в упор. Що змінилося? Я дратую тебе? Я сказала щось не так? Моя присутність ускладнила твої завдання і кращий вихід демонстративно не помічати мене?

Наступне своє питання вона не стала задавати, тому що Павук різко зменшивши крок, почав повільно обертатися, і вираз його обличчя змусив її боязко повернути назад.

- Я засмучений, - тільки й вимовив він.

- О, це багато що пояснює, - вирвалося в неї з сарказмом. - Буду уявляти собі причини розладу.

Але ні сумні її зітхання, ні сердиті - не змусили його більше обернутися до неї. Коли форт Зіра-11 став цілком помітний - Павук зупинився.

- Ось і все, - майже приречено сказав він, нарешті , глянувши на дівчину. - Далі ви самі.

- Що означає «ось і все»? - Сара відчула укол занепокоєння. - А як же історія , з якої мене вже неможливо викреслити?

Арахноід зітхнув. Повагавшись, він все ж провів кінчиками пальців по її щоці:

- Хочу спробувати захистити тебе від цієї історії і від себе також. Іди, не мучся .

Але Сара із зухвалою впертістю не рухалася, з докором дивлячись йому в очі.

Павук з шумом втягнув у себе повітря, ніби в ньому кипіла якась боротьба:

- Гаразд, так, я хочу поцілувати тебе на прощання, але я не стану цього робити !

  Тоді знервовано піднявши рюкзак на плечі, дівчина не озираючись понеслася до воріт форту, задихаючись на ходу від емоцій. Вона була розчарована, пригнічена, ображена і скажено сердита.

Ось саме з таким обличчям вона і з’явилася  перед командувачем Зіри та його людьми.

- Знаєте, це як в тій картковій грі, лузерам в перший раз завжди щастить, - похмуро процідила Сара крізь зуби . - Як ви помітили ні Гаррі, ні Кайли, ні Іржі з нами немає. Вони загинули. Деги їх спочатку затоптали, а потім напевно зжерли. А ось ми невразливі щасливчики приповзли назад і навіть з видобутком. Тільки у мене зараз такий настрій, що якщо хтось поткнеться до мене з докладними розпитуваннями - я реально дам в пику! - після чого, напружена дівчина пронеслася коридорами форту, зачинившись у своїй комірчині.

- Сара відкрий це Бенджамін . Давай поговоримо , я допоможу тобі заспокоїтися. Кожне таке завдання -  це важке випробування навіть для бувалих .

- Заспокоїтися? - з заплаканими очима, Сара розлючено відчинила перед ним двері. - Щоранку я вставала і приймала душ, витираючись чистим запашним рушником, смачно снідала, включала улюблену музику, збираючись до університету. Одягала модний одяг, сідала в свою машину та їхала на заняття, де зустрічалася зі своїми друзями , у яких очі, руки і усі пальці були на місці. Я жила життям, яке тобі навіть і не снилося - я була безтурботно щаслива, у мене було майбутнє. Але потім , по дурості я потрапила в якусь смердючу дірку, де люди жеруть один одного, і проблеми зміни білизни в цьому світі більше нікого вже не хвилює ! Як немає хрустких булочок, кофе, ранкових газет, супермаркетів і найближчих свят! Ні безпеки, ні надії! Ти хочеш мене заспокоїти? !! Це не в твоїх силах, Бенджаміне! - і вона знову з гуркотом зачинила двері.

- Взагалі-то у неї золотий характер, - зауважив Колін, який стояв неподалік. - Просто їй потрібен час. Сара сама себе вилікує. Для вас апокаліпсис стався сто років тому, а для нас всього лише три тижні. Так що залиште її в спокої. Я сам іноді хочу битися головою об стіну, тільки розумію, що це нічого крім додаткових гуль не принесе. Сара міцний горішок, якби не вона - я не зміг би повернутися з цих пусток , - похитавши головою, Колін задумався, намагаючись пригадати щось постійно вислизаюче з його пам'яті.

Сплеск істерики пройшов через добу . Сара пішла до лазарету й взялася до роботи, як ні в чому не бувало. Тільки будь-хто, хто хоч кілька хвилин спостерігав за дівчиною, помічав, що усміхненість і стійкий оптимізм, змінився нервовою агресивністю. Починало здаватися, що труднощі зламали незалежну красуню, але нікому і в голову не приходило, що емоції глибоко зачепленої дівчини пов'язані лише з одним - з хлопцем мутантом.