Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Фаршрутка 📚 - Українською

Читати книгу - "Фаршрутка"

218
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фаршрутка" автора Іван Семесюк. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 30
Перейти на сторінку:
і так далі.

— Ви що, здаєте Нахуй в оренду? Санктуарій державного значення? Вам що, бюджетних коштів не вистачає?

— Коштів вистачає, чого ж, а ось грошей не дуже. Взагалі, це не ваша справа, приходьте завтра, а краще в понеділок.

Потім чиновник з інтересом подивився на павіана і поцікавився:

— А це у вас настояща обізяна? А вона по-нашому понімає?

— Скільки? — просто спитав Остап Вішну.

— Два гольдгульдена, одна срібна гривня і скільки не жалко зверху киньте, на папір для принтера. Покладіть ось тут, скраю стола, і заповнюйте анкети, — не менш демократично відповів чиновник.

Арлекін Петрович видобув з піджачної кишені вказану суму, поклав перед чиновником і взяв кілька листів з паперового стосу й олівець.

— Анкету заповнювати по формі, кириличним письмом, ну, ви знаєте, — позіхнув чиновник і згріб зі стола гроші у шухляду. — Повне ім’я, рід діяльності, посада, рік народження за наявності. Інакше не приймаємо.

Вьольва Євдокимівна подивилася на Остапа Вішну і гучно, так, щоби усі чули, промовила:

— Так, ти у нас вчений книжник, заповнюй анкети! — і пошепки, наче ненароком, щоби чули тільки конунги, додала: — Пильнуйте, це не наш чиновник, я їх усіх знаю. Ніякого голови Талалаївської адміністрації тут бути не може, бо це в Чернігівській області. Це або пастка, або корупція і кумовство в Україні вже не знають меж. Можлива й кацапська диверсія, будьте напоготові і передайте це іншим.

Тим часом Вішну взявся строго по формі заповнювати папери. Він уголос проговорював усе написане і час від часу позирав на чиновника, вираз мармизи котрого мінявся просто на очах.

— Вьольва Євдокимівна Шрі Сваті Хауптмуттер. Хтонічне божество мезолітичного походження. Посада — старша провидиця і вьольва СБУ, консультант з усіх можливих питань. Рік народження — задовго до вашої ери.

— Арлекін Петрович Переїбихаудеген, він же Ерлекін, він же Герлеконіг, він же одноокий Одін. Король Дикого полювання, бог. Посада — конунг СБУ. Рік народження — доба раннього заліза.

— Кривавий Пастор, він же Олександр Валентинович Турчинов. Успішний реформатор, секретар РНБО, свята людина. Посада — постійний представник християнського пантеону при СБУ. Рік народження — 325.

— Остап Паранірванович Вішну, він же Вішну Нараяна. Член Спілки письменників України, бог. Посада — конунг СБУ. Рік народження — був завжди.

— Томас Якович Сирота. Мавпа породи павіан, представник від дикої природи, новонавернений українець, близький родич людства. Рік народження — 1991.

— Репостислав Вакарчук. Генератор сенсів, знана людина, пасажир. Посада — штатний трубадур таємних досягнень СБУ. Рік народження — 1975.

— Гегемонт Бурштин-Поганяйло гербу Халява. Волинський шляхтич, представник барижно-аристократичного стану, професійний тітушка, пан. Посада — позаштатний агент СБУ широкого профілю. Рік народження — кінець чотирнадцятого століття.

— Гриша №1 і Гриша №2. Патріотичні андроїди виробництва Харківського бронетанкового заводу, селовики. Посада — старші кнехти СБУ. Рік випуску — 2004.

— Юхименко Олександр. Солдат 17 танкової бригади ЗСУ. Посада — голос народу в СБУ. Рік народження — звертатися до паспортистки.

— Голова Корчинського, вона ж Дмитро Олександрович. Цінний історичний артефакт, проповідник, кондотьєр. Посада — потрійний агент чотирьох спецслужб, джерело знань, заколотник. Рік народження — офіційно 805, насправді — невідомо.

Він закінчив, поклав анкети на стіл і уважно подивився на чиновника. Той із запопадливим виразом обличчя незграбно підскочив з бюрократичного крісла і голосом, сповненим державотворчої приязні, заторохкотів.

— Арлекіне Петровичу! Проходьте! Вьольво Євдокимівно! Боже-боже, що ж ви одразу не сказали! А я вас і не впізнав, розбагатієте!

Стара пані трохи помовчала, твердо подивилася на бюрократа і привіталася:

— Я вас теж одразу не впізнала, Юрій Владіміравіч. Здрастуйте!

На мить запала абсолютна тиша.

— Вот тєбє, бабушка, і Юрьєв день! — чиновник блискавично вихопив наградного форта і тричі вистрілив у Вьольву Євдокимівну. Кулі дзвінко відскочили від старої, немов від чавунної сковорідки, одна з них зрекошетила у хатину і розбила шибку. Події вмить закрутилися, наче скажена дзиґа.

— До зброї! — гаркнув Арлекін Петрович і вистрілив у Долгорукого Гагаріна зі своєї сокири. — А-ба-ба-га-ла-ма-га!

Бабах!!! Потужний вогняний струмінь закляття гробків вдарив, охопив Юрія Владіміравіча, але той лише демонічно розсміявся.

— А-ха-ха-ха-ха-ха! Бей хохлов! Фашизм не пройдет!!! Ребята!!!

У цю ж мить з усіх боків на Нахуй налетіли андроїдні мотоблоки Таваріщ-2. Все кругом загуло, хвилі кацапського забазарєва обрушились на товариство.

— Какая б масть ни чалилась, клифты — один фасон! Равны перед начальником и вор, и фармазон! — перша ж кримінальна мудрість збила з ніг Вакарчука, і той зі страшним криком вилетів у квітник.

— Вагон столыпинский, кругом решеточки! Конвой из Вологды — не до чечеточки! — ще одне блатне паскудство полетіло прямо в Гегемонта, але він влучно розрубав його навпіл мечем і одразу завдав ніщивного удару по Таваріщу-2, котрий необачно низько пролетів над його бацинетом. Розтрощений мотоблок грохнувся об кабінетний стіл, і той тріснув. Кнехти з Юхименком відкрили по Таваріщам вогонь з усіх стволів, а Остап Вішну лупив і лупив індоарійськими закляттями у Долгорукого Гагаріна. Той огидно іржав і стояв у своєму діловому костюмі, огорнутий полум’ям посеред двору, лаявся чорним московитським матом і в усі боки сипав бойові прокляття.

— Блядь семитаборная!

Бабах!!! Страшний вихор вирвався з наградного форта і щосили вдарив по Остапу Вішну. Той встиг ухилитися, але жовтий олімпійський костюм задимівся, і запахло підгорілим поліестером.

Тим часом Вьольва Євдокимівна схопила Томаса за хвіст, неочікувано спритно відскочила від чергового московитського прокльону і пірнула за стіл.

— Томасе, слухай уважно! Поки ми з конунгами відволікаємо його увагу, ти мусиш непомітно пробратися в хату і розпалити пічку. Це активує магічні сили Нахуя! Від цього залежить доля усієї планети! Побачиш там під лавою заготовані дрова, хмиз і сірники. Не барись, поки він нас усіх не поклав тут смертним боєм. Давай! З Богом!

Ошалілий від цієї скаженої драматургії павіан, не випускаючи зі спітнілих рук голови Корчинського, дочекався миті, коли Остап Вішну разом з Арлекіном Петровичем хуйнули в Гагаріна подвійну А-ба-бу-га-ла-ма-гу і крадькома, мов щур, швидко проскочив у двері хатинки. Він ошаліло озирнувся, не надто делікатно примостив голову на припічок, швидко, не зважаючи на нервовий колотун, завантажив піч хмизом і дровами, намацав під лавою сірники і запалив. Хмиз задимівся, але не поспішав розгоратися. Знадвору почулися кулеметні черги і панічні вигуки Кривавого Пастора.

— Мєщєрскіє Скоморохі! Скоморохі! Киріє елейсон! Боже поможи!!! — заволав секретар РНБО, з неба вдарила блискавка і

1 ... 26 27 28 ... 30
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фаршрутка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фаршрутка"