Читати книгу - "Білий замок на Чорній скелі, Костянтин Матвієнко"

Виконуючи настанови Рамира, Нод скерував човен під кутом у сорок п'ять градусів праворуч від місячної доріжки. Він вимкнув ліхтар та наліг на весла. За кормою на високому березі миготіли нечисленні вогники селища. Вийшовши з-за мису, юнак побачив яскравіше освітлений центр Кунстада — таверну, пристань, кілька садиб найзаможніших мешканців. Звідти долинали хрипка мелодія магнітофона та п'яний лемент якоїсь компанії. Вода була спокійна, вогнів баркасів видно не було — рибалки повернулися до заходу сонця.

Звуки поволі стихли, зникли й вогні. Нод швидко втомився — не звик веслувати. Починався прилив, море захвилювалося. Рел сховався у хмарах. Промайнула зграя дельфінів, здійнявши бризки, які потрапили Нодові на руки та обличчя. Темрява густішала. Місяць затулили хмари. Хлопець раптом збагнув, що опинився у морі сам і не знає, куди прямувати далі. По спині та грудях поповзли липкі й холодні мурахи страху. Спало на думку, наскільки безглуздим був план цієї втечі — навіть прогнозом погоди не поцікавилися! А раптом Рамирові з Кинавом не вдалося «конфіскувати» у помічника старости той баркас?.. Що ж, тоді він ще має шанс непоміченим повернутися у селище.

Нод намацав баклагу з водою та відпив кілька ковтків. Коли знову підвів очі до горизонту, здалося, ніби там промайнув спалах. Хлопець завмер і за мить чітко побачив два коротких спалахи, ще два, тоді три довгих, знову два коротких — сигнал. Виявилося, його віднесло далеко ліворуч від обумовленої точки. Він відповів — три довгих, два коротких, три довгих. Попереду спалахнули два рівні промені, вказуючи йому шлях. Нод з усіх сил погнав човен у тому напрямку.

— А ми вже гадали, що ти передумав, — пожартував з облавку баркаса Рамир, приймаючи від Нода баклагу з водою.

— Або човен перекинувся, — додав Кинав, беручи другу. — Подавай мішки!

— Мало не повернув назад, — чесно зізнався Нод. — Думав, що вам не вдалося поцупити баркас. Тут що, неглибоко? — він торкнувся якірного ланцюга, який утримував суденце на хвилях.

— Тут метри з чотири буде. Це місце зветься Білою відмілиною, — Рамир подав йому руку, щоб втягнути на баркас. — Течія намиває її з білого піску.

— Тут, до речі, збирають знаменитих кунстадських мідій, — Кинав також подав руку. — Найбільших та найсмачніших на узбережжі, як переконані наші односельці. Щоправда, у інших селищах так само говорять про свій улов.

— Ночі ще короткі, а до ранку нам треба відійти далеко, — говорячи, Рамир розкладав багаж на облавок.

— Може, і ти, Кинаве, з нами? — запропонував Нод. — Небезпечно тобі залишатися.

— Удвох нам упоратися із баркасом буде важко. Нод он у море ніколи не ходив, — підтримав пропозицію Рамир. — Погоджуйся, Кинаве!

— Ні, мої батьки збожеволіють з горя, якщо вирішать, що я втопився. Крім того, я маю ще підкинути ваші речі на пляж, зачинити вхід на потаємні сходи у садибі, замаскувати каменями важіль. Давайте вже не будемо відступати від плану!

— Тоді, Кинаве, слухай сюди, — зітхнув Нод. — Ординарець мого покійного діда, звуть його Юсом, наступної суботи, коли у столиці буде базарний день, приїде до селища, аби спробувати дізнатися подробиці моєї удаваної загибелі. Зайде до старости, постоїть на подвір'ї нашої садиби, зазирне до таверни. Йому хтось, напевне, вкаже на тебе як на Рамирового товариша. Ти у той день маєш бути на базарі у столиці. Юс зайде до тебе додому, розчарується твоєю відсутністю, а тоді знову піде до старости та залишить йому номер свого телефону, щоб ти подзвонив йому й розповів, що знаєш про обставини мого зникнення.

— Навіщо такі складності? — здивувався Рамир.

— Ми з Юсом так придумали, щоб максимально убезпечити Кинава від підозри у співучасті, — пояснив Нод. — А також щоб його контакт з Юсом виглядав якнайприроднішим.

— Навіщо взагалі ризикувати таким контактом? — сердився Рамир.

— Бо нам треба буде витягати з Республіки їх разом. Якщо втече лише хтось один, іншого злапає контррозвідка. Це вірна смерть, — і собі підвищив голос Нод.

— Не сваріться! — втрутився Кинав. — Я усе зроблю! Кажи, Ноде, далі.

— У телефонній розмові з Юсом детально розповіси, як ми пропали, а тоді скажеш, що хотів би мати на пам'ять про знаменитого земляка-генерала якусь дрібницю з його речей. Юс запросить тебе завітати до нього у котедж. Далі він знає, як діяти, — завершив Нод.

Вони з Рамиром із важким серцем попрощалися з Кинавом, і той зіскочив у човен. Втікачі вибрали якір і запустили дизельний двигун. Рамир став до штурвалу. Курс він тримав за стареньким компасом, впевнено скеровуючи суденце все далі у відкрите море.

— Ти не надто розігнався? — запитав Нод, зауважуючи, що вони йдуть повним ходом у темряві та ще й без сигнальних вогнів.

— Тут вже немає ані мілин, ані скель.

— Звідки знаєш? — не заспокоювався Нод.

— Мене брали у ці води.

— А прикордонники нас не почують?

— Вам у Академії Сили, мабуть, занадто оптимістично змальовували стан прикордонних сил Республіки. Морські прикордонники переслідують втікачів переважно попід берегом та у водах, що прилягають до Туагирлонської бухти. Буває, що роблять рейди вздовж лінії нейтральних вод, але переважно стоять на якорях у місцях, де найчастіше можна спіймати браконьєрів — міняють пальне, а подейкують, що й гранати на частину їх делікатесного вилову, крабів чи восьминогів.

— А наш флот? — запитав Нод.

— Військові кораблі сконцентровано біля Туапулата, щоб його у нас знову не спробували відібрати. Вони порушників кордону не ловлять. Ти ж знаєш: офіційно вважається, що «міць Туапулатської військово-морської бази цілком достатня для забезпечення недоторканності усіх південних морських рубежів Республіки Дуумвірів».

— Еге, «легендарний Туапулат — місто дуумвіратської слави»... Скажи краще, як ми уникнемо прикордонників?

— Так само, як контрабандисти — одразу підемо подалі від берега! — Рамир махнув рукою вперед по курсу. — Контрабанда до нас йде зазвичай з Тасава. Кажуть, неподалік того порту у нейтральних водах стоять у морі зо три плавучі оптові товарні бази, звідки контрабанда розходиться по усій Деолі. Контрабандисти-оптовики йдуть туди своїм суднами, а тоді нейтральними водами підходять до нашого морського