Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік 📚 - Українською

Читати книгу - "Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чи мріють андроїди про електричних овець?" автора Філіп Кіндред Дік. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 61
Перейти на сторінку:
простягнула руку, і він неохоче подав їй аркуші паперу. — «У журналі ви натрапили на кольорове фото оголеної дівчини на всю сторінку». Це перше. «Ви завагітніли від чоловіка, який обіцяв з вами одружитися. Чоловік покидає вас і йде жити до жінки, вашої найкращої подружки; ви робите аборт». Загальна тенденція ваших запитань очевидна. Я зараз же викликаю поліцію, — і далі цілячись у нього з лазерного пістолета, вона перейшла кімнату, зняла слухавку відеофону і набрала оператора. — З’єднайте мене з поліцією Сан-Франциско, — сказала вона. — Мені потрібна допомога поліцейського.

— Просто чудово, — видихнув Рік з полегшенням, — ви вчинили дуже правильно.

Хоча йому здався дещо дивним її крок; чому б їй просто не взяти і не убити його тут, на місці? Як тільки прийде патрульний, у неї не залишиться жодних шансів; і він виконає своє завдання. «Мабуть, вважає себе людиною, — вирішив Рік. — Певно, навіть нічого не підозрює».

По кількох хвилинах, упродовж яких Люба не втомлювалася тримати його під прицілом пістолета, ввалився здоровезний, як той запряжений віл, поліцейський у старосвітській синій уніформі з пістолетом на поясі та з зіркою на грудях.

— Усе добре, — сказав він Любі. — Заховайте оту свою штукенцію.

Вона опустила пістолет, а поліцейський узяв його і перевірив, чи лазер насправді заряджений.

— Що тут відбувається? — запитав він Любу. Вона ще й слова не промовила, як поліцейський обернувся до Ріка. — Хто ви такий?

— Зайшов до мене в гримерку; я його до цього в житті не бачила, — розповідала Люба Люфт. — Сказав, що проводить опитування чи якесь дослідження і хоче поставити мені кілька запитань; тож я, нічого не підозрюючи, погодилася, а він почав ставити мені всілякі непристойні запитання, немов який збоченець.

— Ваше посвідчення особи, — звернувся до Ріка запряжений віл, простягаючи руку.

— Я мисливець за головами з управління, — мовив Рік, подаючи посвідчення.

— Я знаю всіх мисливців за головами, — відрубав запряжений віл, придивляючись до посвідчення. — Управління Сан-Франциско?

— Мій безпосередній начальник — інспектор Гаррі Браєнт, — провадив Рік. — Я проробляю підозрюваних за списком Дейва Голдена, який зараз у лікарні.

— Я вже сказав, що знаю всіх мисливців за головами, — буркнув запряжений віл, — але чомусь ніколи про вас не чув, — він віддав Рікові посвідчення.

— Зателефонуйте інспекторові Браєнтові, — наполягав Рік.

— Немає такого інспектора Браєнта, — заявив запряжений віл.

І тут до Ріка дійшло, у чому річ.

— Ви — андроїд, — сказав він запряженому волові. — Так само, як і міс Люфт, — підійшовши до відеофону, він підняв слухавку. — Телефоную в управління.

А в самого промайнула думка: як далеко він зможе зайти, поки ці двоє андроїдів його не зупинять?

— Номер управління... — почав запряжений віл.

— Я знаю номер, — Рік набрав номер, і оператор поліцейського управління одразу відповіла. — З’єднайте мене з інспектором Браєнтом, — сказав він.

— А хто телефонує?

— Рік Декард.

Він стояв і чекав; тим часом запряжений віл поруч із ним записував свідчення Люби Люфт; ніхто з них не звертав на нього жодної уваги. Пауза, відтак на екрані з’явилося обличчя Гаррі Браєнта.

— Що там у тебе? — запитав він Ріка.

— Якесь непорозуміння,— відповів Рік.— Одна зі списку Дейва зателефонувала і викликала патрульного. Я не можу йому довести, хто я такий. Він каже, що знає всіх мисливців за головами в управлінні, але про мене не чув, — і додав: — Про вас він також не чув.

— Дай мені його, — попросив Браєнт.

— З вами хоче поговорити інспектор Браєнт, — Рік простягнув слухавку.

Запряжений віл перестав опитувати міс Люфт і підійшов до відеофону.

— Патрульний Крамс, — жваво сказав запряжений віл. Пауза. — Алло? — патрульний слухав, сказав ще кілька разів «алло», почекав, а тоді обернувся до Ріка.— На лінії ніхто не відповідає. На екрані також нікого немає, — він кивнув на екран відеофону.

Рік забрав слухавку в запряженого вола.

— Містер Браєнт? — слухав; чекав; ні звуку. — Я ще раз наберу.

Він поклав слухавку, почекав, знову набрав добре знайомі йому цифри. Пішли гудки, але ніхто не відповідав; гудки лунали й лунали.

— Ану я спробую, — мовив патрульний Крамс, узявши слухавку з рук Ріка.

— Ви, мабуть, помилилися номером, — патрульний набирав номер.— 842...

— Я знаю номер, — огризнувся Рік.

— Це патрульний Крамс, — сказав запряжений віл у слухавку. — Скажіть, будь ласка, чи працює в управлінні інспектор на прізвище Браєнт? — коротка пауза. — Ну, а мисливець за головами на ім’я Рік Декард? — знову пауза. — Ви впевнені? А може, його недавно прийняли... гаразд, зрозуміло; дякую. Ні, я повністю контролюю ситуацію, — офіцер Крамс поклав слухавку й повернувся до Ріка.

— Але ж мене з ним вже з’єднували, — дивувався Рік. — Я говорив з ним; він захотів поговорити з вами. Може, щось із телефоном; певно, якісь негаразди на лінії; хіба ви не бачили... на екрані з’явилося Браєнтове обличчя, а тоді зникло, — він нічого не розумів.

— Свідчення міс Люфт я вже записав, Декарде,— відповів патрульний Крамс. — Летимо до Палацу правосуддя, хочу записати і ваші свідчення.

— Гаразд, — погодився Рік. А Любі Люфт кинув: — Незадовго я повернуся. Тестування ще не закінчене.

— Він — маніяк і збоченець, — запевняла Люба Люфт патрульного Крамса. — Я боюся його, від нього в мене аж мурашки по тілі, — вона пересмикнула плечима.

— А яку оперу ви ставите? — запитав її патрульний Крамс.

— «Чарівну флейту», — відповів Рік.

— Я не вас питаю, а її, — запряжений віл невдоволено зиркнув на Ріка.

— Хочеться якнайшвидше потрапити до Палацу правосуддя, — сказав Рік. — Непорозуміння вимагає негайного з’ясування, — він попрямував до дверей гримерки з портфелем під пахвою.

— Спочатку я вас обшукаю, — патрульний Крамс заходився спритно його обшукувати й одразу знайшов Ріків службовий «Маґнум» і лазерний пістолет. Забрав їх, а за мить, понюхавши дуло пістолета, заявив: — Ви з нього недавно стріляли.

— Я щойно мав сутичку з анді,— пояснив Рік.— Його рештки все ще в моєму говеркарі на даху.

— Гаразд. Підіймемося і все з’ясуємо.

Коли вони підвелися і виходили з гримерки,

1 ... 26 27 28 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік» жанру - 💙 Фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік"