Читати книгу - "Свої, Анна Чмутова"

— Агов, Аріно? — перепитує. І навіщось сідає на ліжку. Напружується і намагається перетворитися на слух. Раптом, з нею щось трапилося, і дівчина так намагається подати сигнал?

— О, Давиде? — нарешті в слухавці з’являється голос дівчини, веселий і точно не напружений. — А ти чого телефонуєш?

— Це ти зателефонувала, — сухо відповідає Кравець, нарешті розуміючи, що відбувається. Просто хтось напився і телефонує колишньому. Класика жанру. Хоча Давид думав, що його ця історія омине. А ось — бачите — трапляється таке і з кращими з нас.

— Та-а-а-ак? — тягне дівчина на тому кінці зв’язку.

— Угу. Гаразд, я радий, що в тебе все добре, і…

— Стій! — несподівано бадьоро відгукується дівчина. — Може, поговоримо?..

— Про що? — не відмовляється одразу. Хоча й розуміє — це петля. Вона ні до чого їх не приведе. Навіщо це?

— Про щось. Про нас. Як у тебе на роботі справи?

— Все нормально на роботі. А нас не існує більше, пам’ятаєш?

— На жаль.

Трясця!

Давид не кричить у слухавку. А про себе лається. Це ж як треба було де напаскудити, щоб отримати це на виході? Він сподівався, що вони з Аріною розійшлися полюбовно. А зараз що ж — його доля слухати сп’янілі промови колишньої дівчини?

— У тебе як на роботі? — абсолютно безхребетно здається під натиском шуму в трубці. Дівчина точно намагається приховати сльози та дихає надсадно.

— Та годі, Давиде. Не намагайся мене заспокоїти. Усе нормально, — через погано приховані схлипи чує чоловік.

— Ти ж розумієш, що друзями ми не будемо?

— Ну звісно, я ж не дурненька яка-небудь.

— Ні, ти не така, — шепоче у відповідь. Її сльози палять буквально шкіру та змушують у горлі збиратися грудку. Чи то почуття провини, чи прихильність тисне на Давида. Чорт забирай! Ну це ж не кохання насправді?..

Кравець і зараз усвідомлює: він не відновлюватиме ці стосунки. Але чомусь почувається повним дурнем, і питає заново:

— То як у тебе на роботі?