Читати книгу - "Біблія, Невідомий Автор"

Я прийшов, щоб ви мали життя, з достатком щоб мали.

11 Я пастух добрий! Пастух добрий кладе життя власне за вівці.

12 А наймит і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх розполохує й хапає.

13 А наймит тікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.

14 Я пастух добрий, і знаю своїх, і вони мене знають.

15 Як Батько мене знає, так і я Батька знаю, і власне життя я за вівці кладу.

16 Також маю я інших овець, які не з цієї кошари, я повинен і їх припровадити. І мій голос почують вони, і буде отара одна й один пастух!

17 Через те Батько любить мене, що я власне життя віддаю, щоб знову прийняти його.

18 Ніхто в мене його не бере, а я сам від себе кладу його. Маю владу віддати його і маю владу прийняти його знову, цю заповідь взяв від свого Батька.

19 Через ці слова між юдеями знову суперечка знялася.

20 І багато з них казали: Він демона має і несамовитий. Чого слухаєте ви його?

21 Інші казали: Ці слова не того, хто демона має. Хіба демон може очі сліпим відкривати?...

22 Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима.

23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновому ганку.

24 Юдеї тоді обступили його та й казали: Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо ти Христос, то відкрито скажи нам!

25 Ф Ісус відповів їм: Я вам був сказав, та не вірите ви. Те, шо роблю в ім'я свого Батька, воно свідчить про мене.

26 Та не вірите ви, не з моїх бо овець ви.

27 Мого голосу слухають вівці мої, і знаю я їх, і за мною слідком вони йдуть.

28 І я життя вічне даю їм, і вони не згинуть повік, і ніхто їх не вихопить з моєї руки.

29 Мій Батько, що дав їх мені, він більший за всіх і вихопити ніхто їх не може Батькові з руки.

30 Я й Батько ми одне!

31 Знов каміння схопили юдеї, щоб закидати його.

32 А Ісус їм сказав: Від Батька показав я вам добрих вчинків багато, за котрий же з тих вчинків надумали вбити мене?

33 Юдеї йому відповіли: Не за добрі вчинки бажаємо тебе вбити, а за зневагу Бога, бо ти, будучи людиною, за Бога себе видаєш...

34 Відповів їм Ісус: Хіба не написано в вашому Законі: Я сказав: Ви боги?

35 Коли тих він богами назвав, що до них слово Боже було, а Писання не може порушене бути,

36 то тому, що Батько освятив і послав його в світ, закидаєте ви: Зневажаєш ти Бога, бо я сказав, що я Син Божий?

37 Коли я не роблю справ свого Батька, то не вірте мені.

38 А коли я роблю, то хоч ви мені віри й не ймете, повірте справам, щоб дізналися й повірили ви, що Батько в мені, а я в Батькові!

39 Тоді знову шукали вони, щоб схопити його, але не дався він до рук їхніх.

40 І він повернувся на той бік Йордану пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебував.

41 І багато до нього приходили та казали: Хоч жодного чуда Іван не вчинив, але все, що про нього Іван казав, правдиве було.

42 І багато повірили в нього там.

Вiд Iвана 11

1 Був же хворий один, Лазар у Віфанії, з села Марії й сестри її Марти.

2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, це та, що помазала Пана миром, і волоссям своїм йому ноги обтерла.

3 Тоді сестри послали до нього, сказати: Ось нездужає, Пане, той, що любиш його!...

4 Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

5 А Ісус любив Марту, сестру її й Лазаря.

6 А коли він почув, що нездужає той, то залишався два дні ще на тому місці, де був.

7 Після того каже до учнів: Ходімо знову в Юдею.

8 Йому учні сказали: Вчителю, тільки-но юдеї думали камінням побити тебе, а ти знов туди підеш?

9 Ісус відповів: Хіба день не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

10 А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо нема в ньому світла.

11 А по тому каже до них: Друг наш Лазар заснув, то піду розбудити його.

12 А учні сказали йому: Як заснув, то він, Пане, видужає.

13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сон він каже.

14 Тоді просто сказав їм Ісус: Помер Лазар.

15 І я тішуся за вас, що там я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

16 Сказав же Хома, що Близнюком кличуть, до учнів: Ходімо й ми, щоб з ним померти.

17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у могилі.

18 А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата втішити їх.

20 Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти його, Марія ж у хаті сиділа.

21 І Марта сказала Ісусові: Коли б, Пане, був ти тут, то не помер би мій брат...

22 Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть тобі Бог!

23 Промовив до неї Ісус: Воскресне твій брат!

24 Відповіла Марта йому: Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне.

25 А Ісус сказав: Я воскресіння й життя. Хто вірить у мене, хоч і помре, буде жити.

26 І кожен, хто живе та хто вірить у мене, повік не помре. Чи ти віриш у це?

27 Вона каже йому: Так, Пане! Я вірю, що ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: вчитель тут, і він кличе тебе!

29 А та, як почула, швидко встала й до нього пішла.

30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а був там, де Марта зустріла його.

31 Юдеї тоді, що були з нею в будинку і втішали її, як побачили, що Марія швидко встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до могили пішла вона, плакати там.

32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і його вгледіла, то припала до ніг йому та й промовила до нього: Коли б, Пане, був ти тут, то не помер би мій брат!

33 А Ісус, як побачив, що плаче вона і юдеї, що з нею прийшли, то пройнявся жалем і зворушений запитав:

34 Де його ви поклали? Кажуть йому: Іди, Пане, та подивися!

35 І закапали сльози Ісусові...

36 А юдеї казали: Бачиш, як любив він його!

37 А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити отой, хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

38 Ісус же до могили прийшов. То була печера, привалена каменем на вході.

39 Ісус попросив відвалити каменя! Сестра померлого Марта каже до нього: Вже, Пане, чути, бо чотири вже дні він там...

40 Ісус каже до неї: Чи тобі не казав я, що як будеш ти вірити, славу Божу побачиш?

41 І зняли тоді каменя. А Ісус звів очі до неба й промовив: Батьку, дяку приношу тобі, що мене ти почув.

42 Та я знаю, що ти завжди почуєш мене, але сказав для народу, який довкола стоїть, щоб повірили, що послав ти мене.

43 І промовивши це, він погукав голосно: Лазарю, вийди сюди!

44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

45 І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що він зробив, у нього повірили.

46 А деякі з них пішли до фарисеїв і їм розповіли, що Ісус зробив.

47 Тоді старші священики та фарисеї зібрали раду й казали: Що маємо робити, бо цей чоловік багато чуд робить?

48 Якщо так залишимо його, то всі в нього повірять, і прийдуть римляни, і візьмуть і край наш, і народ!

49 А один з них, Каяфа, що був першосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

50 і не розумієте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за народ, аніж щоб весь народ мав загинути!

51 А сказав він те не сам від себе, а будучи першосвящеником того року, пророкував, що Ісус за народ мав померти,

52 і не лише за народ, але й щоб зібрати в одне розпорошених Божих дітей.

53 Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити його.

54 І тому не ходив більше Ісус між юдеями явно, а звідти подався до околиць поближче пустелі, до міста Єфрем, і тут залишався з своїми учнями.

55 Наближалася ж Пасха юдейська і багато з краю подалися перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоячи, гомоніли один до одного: А як ви думаєте? Хіба він не прийде на свято?

57 А старші священики та фарисеї наказали: Як дізнається хто, де він перебуватиме, хай донесе, щоб схопити його.

Вiд Iвана 12

1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його він воскресив з мертвих.

2 І для нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним з тих, що до столу з ним сіли.

3 А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили будинок!

4 І сказав один з його учнів, Юда Іскаріот, що мав його видати:

5 Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?

6 А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій, він мав скриньку для грошей, і крав те, що вкидали до неї.

7 І промовив Ісус: Залиш її, це вона на день похорону заховала мені...

8 Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а мене не завжди ви маєте!

9 А натовп великий юдеїв довідався, що він там, та й поприходили не через Ісуса самого, а щоб побачити Лазаря, що його воскресив він з мертвих.

10 А старші священики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,

11 бо багато з юдеїв через нього відійшли, та в Ісуса повірили.

12 А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, почули, що до Єрусалиму надходить Ісус,

13 то взяли вони пальмові гілки і вийшли назустріч йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє ім'я! Цар Ізраїлів!

14 Ісус же, знайшовши віслюка, сів на нього, як написано:

15 Не бійся, дочко сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на молодому віслюкові!

16 А учні його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославився Ісус, то згадали тоді, що про нього було так написано, і що так має статися йому.

17 Тоді свідчив народ, який був з ним, коли він викликав Лазаря з могили і воскресив його з мертвих.

18 Через це й зустрів натовп його, бо почув, що він вчинив таке чудо.

19 Фарисеї тоді між собою казали: Бачите, ми нічого не вдіємо, весь світ іде за ним!

20 А між тими, що в свято прийшли вклонитися, були й деякі греки.

21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди галілейської, і казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса.

22 Іде Пилип та Андрієві каже, потім Андрій і Пилип розповідають Ісусові.

23 Ісус же їм відповідає: Надійшла година, щоб Син Людський прославився.

24 По правді, по правді кажу вам, коли зерно пшеничне в землю впаде і не помре, то одне залишиться, а як помре, то плід рясний принесе.

25 Хто любить душу свою, той втратить її, хто ж ненавидить душу свою на цьому світі, збереже її у вічне життя.

26 Як хто служить мені, хай іде той за мною, і де я, там буде й працівник мій.