Читати книгу - "Іліада. Одіссея"

92. Йдеться про вбивство Агамемнона.

123-125. Перелік служниць Єлени.

129. «...золота десять талантів». - Вага гомерівського таланту невідома. Бронзові злитки, знайдені в Фесті, важать до 40 кілограмів, вага егінського таланта - близько 37 кг.

198. «Кучеріми острижем...» - На ознаку трауру стародавні греки мали звичай відрізати пасмо волосся і присвячувати його померлому. Цей звичай був поширений і в післягомерівські часи.

208. Нитку життя, тобто долю людини, в старогрецькій міфології звичайно прядуть Мойри, богині людської долі (римські парки). Тут цю нитку пряде сам Кроніон, тобто Зевс.

221 та 228-230. «Зілля, що й біль погамує... в Єгипті, де плодоносна земля... родить багато зілля...» - У староєгипетській медицині відомий був «мемфіський камінь», прикладанням якого анестезували біль. Єгипет вважається першою вітчизною лікування рослинами, у протилежність стародавній Халдеї, вітчизні астрологів та ворожбитів, де лікували лише заклинаннями.

228. Полідамна і Фтон - подружжя, в якого Менелай жив у Єгипті.

232. «...усі-бо в краю тім із роду Пеана». - Пеан - гомерівський бог лікування. Єгиптян, які здавна добре зналися на лікувальних зіллях, вважали його нащадками.

246. «...ворожого міста». - Мається на увазі Троя.

261-262. Натяк на кохання до Паріса і викрадення ним Єлени, що викликало Троянську війну.

272. «Удерев'янім коні...» - За порадою Одіссея, греки спорядили під Троєю величезного дерев'яного коня, всередині якого сховались воїни, а самі відпливли, удаючи, ніби облогу Трої знято. Не-

[516]

зважаючи на попередження жерця Лаокоона, троянці внесли коня в Трою; ахейські воїни вночі вийшли з утроби коня й відчинили міські ворота грекам. Так було взято і зруйновано Трою. В переносному розумінні троянський кінь - підступний дарунок.

349. «морський... старець правдивий» - Протей (див. прим, до р. 400).

368-369. «...кривими гачками ловили рибу вздовж берега, - шлун-ки-бо голод їм мучив страшенний». - Гомерівські греки рибу їли тільки з голоду, в разі крайньої потреби. Тому-то й море, «багате на рибу», часто зветься в Гомера «безплідним».

400 і далі. Одіссеєва розповідь про подолання Протея та зрадливість його доньки Ейдотеї першоджерелом своїм має стародавні єгипетські міфи. В переносному значенні Протей - символ мінливості, спритності, невпійманності.

405. «...поріддя прекрасної доньки морської...» - тобто богині моря Амфітріти.

445. Амбросія - їжа безсмертя, якою боги, згідно міфів, живились і користувались для намащувань.

477. «...до Єгипту... ріки, що ллє з неба потоки» - тобто до Нілу, що розливається від дощів.

501. Скелі Гірейські були розташовані, за одними даними, недалеко від Евбеї, за іншими - біля острова Міконоса (в групі Кіклад). Взагалі наведений тут маршрут морської подорожі троянських героїв відбиває плутанину географічних понять у стародавніх греків.

506. Тризубець - рибальське знаряддя, атрибут влади Посейдо-на; тризубець служив для нього також чудодійним жезлом, щоб викликати морську бурю або заспокоювати її.

517. «...дераніше Фієст мав оселю...» - йдеться про острів Кітери недалеко від Пелопоннесу. Наведений тут варіант міфа про вбивство Агамемнона відрізняється від попереднього (див. прим, до І. 35), - ще одно свідчення про неодночасне створення різних частин «Одіссеї».

563-564. Рівнина Еаісійська - за віруванням греків, поля блаженних, загробна країна десь за межами населеного світу, куди боги нібито переносять своїх обранців, щоб дарувати їм безсмертя. Рада-мант - один з осельників Елісійської рівнини, славний своєю справедливістю.

[517]

569. «...доводишся Зевсові зятем». - Менелаєва дружина Єлена була дочкою Леди й Зевса, що поєднався з нею в образі лебедя.

617. Коментатори «Одіссеї» здавна вважали, що ім'я Федім, яке означає «світлосяйний, славетний», є лише епітет сідонського владаря, справжнє ім'я якого - Собал (одне з фінікійських складених імен з основою «баал» - володар). В «Одіссеї» згадується ще одне ім'я сідонського владаря - Арібант (XV. 426).

621-624. Опис спільного бенкету, що його, очевидно, готували вскладчину.

640. Перша згадка про свинопаса, якого тут не названо на ім'я. Йдеться про Евмея, звання якого, з додатком епітетів - богосвітлий, пастухів розпорядник, починаючи з пісні XIV, так часто згадуватиметься в поемі, що й справді не буде потреби називати його на ім'я.

680. «Щойно ступив на поріг він...» - Це не значить, що до покоїв Пенелопи треба було сходити вниз, адже жіноча половина - це верхні покої; проте поріг у кожних дверях взагалі був настільки високий, що його треба було переступати, високо піднімаючи ногу, або ж виходити на поріг і сходити з нього; він міг також служити зручним сидінням (порівн. р. 718).

743-744. «Хочеш - безжальною вбий мене міддю, вижени з дому мене...» - Евріклея запевняє, що готова прийняти як не смерть, то вигнання з дому, якщо скаже неправду. Так читають це місце нові дослідники (Берар), замість «залиши мене в домі», що було б позбавлено всякого смислу.

756. Аркесіад - тобто син Аркесія, Лаерт, Одіссеїв батько.

761. «Всипала в кошик ячменю...» - Ячмінь заміняє Пенелопі жертву.

797. Деякі коментатори (Арістарх) вважають, що Іфтіма - не ім'я, а епітет, який означає - «поважна», «шановна».

834. Темна оселя Аїда - підземне царство тіней.

ПІСНЯ П'ЯТА

1. Тіфон - старший брат троянського владаря Пріама, коханець богині світання, розоперстої Еос. Вона випросила у Зевса Тіфонові безсмертя, але забула попросити вічної юності, і Тіфон став невмирущим старцем; звідси приказка - жити довше самого Тіфона, тобто досягти глибокої старості. Тіфона (або, як часто пишуть, - Тіто-на) треба відрізняти від гіганта Тіфона (Тіфаона, Тіфоея).

[518]

43. Гонець світлосяйний - епітет Гермеса, див. прим, до І. 38.

50. «І, обминувши Перею...» - На підставі нових досліджень, замість назви «Піерія» (місцевість на північ від Олімпу, в Фракії, де нібито жили музи, так звані піеріди), читаємо «Перея» - місцевість у Фессалії, недалеко від гори Олімпу, на якій жили грецькі боги і з якої Зевс послав Гермеса до німфи Каліпсо. Етер, або ефір - надхмарний простір під небесним склепінням.

51. Гермес у вигляді чайки - див. прим, до І. 319.

163. Пліт - тобто примітивне судно. Плотом (гр. «схедіа») у давньогрецькій поезії часто називали судно взагалі.

184-185. «Будьте ж ви свідками... Стіксові води...» - Клятва водами підземної річки Стіксу вважалась найбільшою з клятв, священною для богів і для людей.

250. Судна вантажні. - Мореплавство стародавніх греків знало два види суден: «довгі кораблі», що призначались для швидких переходів, отже, мали видовжену, гостроконечну форму з нешироким дном і довгими бортами, щоб умістити якнайбільше гребців, і «круглі кораблі», для перевезення вантажів, з широким