Читати книгу - "Українські традиції"

Мышецкий С. История. С. 16.

Манштейн X. Записки. Т. 1. С. 29.

Скальковский А. История. Т. 1. С. 78.

Звичайно, це слід розуміти лише як погрозу для усунення з Січі жінок, адже за порушення козацької заповіді винних страчували.

Манштейн X. Записки. Т. 1. С. ЗО.

Киевская Старина. 1887, октябрь. Т. 19. С. 383—384.

Мышецкий С. История. С. 53.

Записки одесского общества. Т. 7. С. 185, прим. 67.

Підрахунок хибний. На день зі 150 чол. виходило по 84 копійки.

Мишецкий С. История. С. 52; Грабянка соломахою зве кисле житнє тісто, рідко зварене на воді (Летопись. С. 19); Боплан називає соломахою розчинене на воді тісто, змішане з просом, кислувате на смак (Описание Украйны. С. 63).

Татари називали щербою просо з олією й кислим молоком (Записки одесского общества. Т. 11. С. 486).

Зуев В. О бывших промислах. С. 5.

Устное повествование Н. Коржа. С. 31, 37.

Записки одесского общества. Т. 6. С. 645.

Устное повествование Н. Коржа. С. 38. Зуєв пояснює «стябло» так: запорізькі рибалки, відібравши кращу рибу після рибалки, відразу варили її багато; витягнута й складена «на образ клеток», вона була квадратною купою заввишки по коліно: «сие называлось у них варить рыбу на стябло и составляло обыкновеннейшее для рыбной артели варево» (О бывших промыслах. С. 5).

Мышецкий С. История. С. 52, 53. Але М. Корж каже, що хліб пекли в окремих відділеннях великих печей, збудованих окремо від куренів; отже, можна припускати, що хліб вживали й січові козаки (Устное повествование Н. Коржа. С. 37).

Мышецкий С. История о козаках. С. 53; Травянка Г. Летопись. С. 19; Устное повествование Н. Коржа. С. 36—38.

Эварницкий Д. Запорожье. Т. 2. С. 14, 15.

Величко С. Летопись. Т. 2. С. 360.