Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » (не) згоріти вщент, Мелорі Бронд 📚 - Українською

Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

431
0
09.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "(не) згоріти вщент" автора Мелорі Бронд. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 86
Перейти на сторінку:

— Мелані, ти бачила? Наші на останніх хвилинах забили гол і виграли, - зайшовши на кухню радісно пищала Віталіна.

— Ні, не бачила. В мене розболілася голова, взяла таксі і поїхала додому, - злукавила я, справжню причину так і не сказавши, - мий руки і до столу, я нам вечерю приготувала.

За столом ми ще трохи поговорили, в основному розповідала сестра, а я слухала.

Вимила посуд і пішла відпочивати, день був насиченим і емоційно важким.

Початок тижня розпочався легко. Сьогодні не було на парах Діми з Алексом, які кожен по своєму, мене весь час тримали в напрузі. Після пар я ще трохи посиділа за написанням журналу. Телефон сповістив про вхідне повідомлення.

— "Мел, я сьогодні залишуся в Ритки з ночівлею, ми маємо підготувати спільну презентацію на завтра. Ти не заперечуєш?"

— "Ні, плідної вам праці!"

На вулицю вийшла пізно, сутеніло і йшов сильний дощ. Відкрила парасолю й швидко пішла до зупинки. Раптом джип на швидкості пролетів біля мене, обливши водою з дороги. Щоб не потрапити під колеса я відсторонилася і впала прямо у калюжу. Швидко піднялася, але мій одяг встиг добряче промокнути. Мене трусило від переляку і холоду.

Нізвідки підбіг Алекс, взяв на руки і поніс швидко до машини.

Скинувши мокрий одяг, надягла Алексову футболку, яку він дав мені. Я вдихнула його такий рідний запах і закуталася в плед. В машині було достатньо тепло, але в мене ніяк не виходило зігрітися.

— Мел, ходи до мене?

Я шмигнула в його теплі обійми, він погладжував мене і заспокоював, як маленьку дитину. Через хвилин п'ять я зігрілася.

— Дякую, Алексе, за все!

 Поглянувши у вічі я потонула в його блакитних очах. За мить, наші губи зімкнулися в ніжному поцілунку. Алекс бережно, насолоджуючись торкався моїх губ. Його одна рука погладжувала оголену ногу, а інша сильніше притискала до себе. Серце шалено гупало, а по тілу пройшов неймовірний жар.

Мої руки відпустивши плед пестили, зминали шовковисте волосся Алекса. Я з пожадливістю накинулася на його губи. Наші язики переплелися в еротичному танці. А його руки, опустившись, зминали оголені сідниці, які ще донедавна прикривав плед. Я вигнулася і простогнала в губи, покусуючи їх.

Якже я сумувала за ним, але потрібно зупинитися, тут не місце і не час. 

— Алексе, - важко дихаючи відсторонившись від нього, вимовила я, - відвези мене будь ласка додому!

 Він здивовано поглянув на мене, але нічого не сказав, завів машину і ми поїхали. Піднявши плед я прикрила ноги.

Дощ на вулиці трохи вщух, але не припинився. Через декілька хвилин, ми були на місці. Я закуталася в плед, взяла сумочку і вже хотіла вийти, як Алекс відчинив двері з моєї сторони. І коли тільки встиг промайнуло в голові.

— Далеко зібралася?

Підхопив на руки, закрив двері машини й поніс в напрямку мого під’їзду.

— Мел, який поверх?

— Третій, квартира перша з права.

 Я обняла його міцно за шию. Він легко піднявся до потрібних дверей.

— Сестра вдома?

— Ні, вона залишилася в подруги, з ночівлею, ключі в сумочці.

Він швидко дістав ключ, не випускаючи мене з рук, відчинив двері і заніс до квартири.

— Дякую, Алексе, тепер я зобов'язана запропонувати тобі чай.

— Мел, я й від вечері не відмовився б, так поспішав до тебе, що не встиг поїсти.

— Чому поспішав, Алексе?

— Про це пізніше обов'язково поговоримо.

—  Гаразд, я тільки швидко в душ, переодягнуся і приготую нам вечерю. Ти проходь на кухню, зачекай мене, будь ласка, там.

Змивши з себе весь бруд, просушила волосся, наділа мереживну білизну, атласний халат, тапочки і зайшла до кухні.

Алекс стояв біля плити і щось під ніс наспівував, помішуючи лопаткою в сковорідці. Я на хвильку зупинилася, милуючись ним.

— Надіюся ти не проти, що я трохи похазяйнував в тебе на кухні. В холодильнику знайшов...

Обернувся до мене, поглядом млосно пройшовся по моїй фігурі, голосно проковтнувши, продовжив помішувати м'ясо.

— Спагеті вже готові, залишилося тільки м'ясо досмажити.

Я розклала тарілки і нарізала швидко салат. За декілька хвилин ми насолоджувалися їжею.

— Дякую, тобі за смачну вечерю. Це я, повинна була нагодувати тебе, а вийшло навпаки.

— Ну...

Потягнув він, дивлячись, на мої груди, які оголилися під час того, як я нагнулася, щоб взяти салат. Я швидко загорнула їх. Він важко вздихнув і потер свої скроні.

Поївши, ми прибрали брудний посуд з столу.

— Каву будеш?

— Так, з однією ложкою цукру.

Заваривши в турці ароматну каву, я розлила в чашки. Алекс підійшов, обійняв мене з спини, ніжно цілуючи моє вушко плавно переходячи до шиї. Кава відміняється, одразу переходимо до десерту - промайнуло в моїй голові. Моє тіло миттю зреагувало на невинні дотики, вкрилося дрібними мурашками. Я підняла голову оголюючи ключиці, прикриваючи від задоволення очі. 

1 ... 27 28 29 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"