Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Сестри-вампірки 1 📚 - Українською

Читати книгу - "Сестри-вампірки 1"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сестри-вампірки 1" автора Надя Фендріх. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30
Перейти на сторінку:
Потім я вийду заміж за Якоба. А тобі так і залишиться 12, і вигляд матимеш теж на 12 років, і твій улюблений Мурдо з «Криптон Крекс» так ніколи й не зверне на тебе увагу!

Дака замислилася.

Донг! Донг!

– Скільки разів уже пробив годинник? – пошепки запитав у Гелени Лудо. Але та була так захоплена розмовою Сільванії і Даки, що не почула запитання.

– До того ж, ми маємо піклуватися одна про одну, – серйозно сказала Сільванія і пильно подивилася сестрі в очі.

– Отже, залишимося напіввампірами? – запитала Дака.

– Залишимося напіввампірами! – з полегшенням видихнула Сільванія.

– От і добре, а тепер жуйте швидше квітки! Скоро годинник проб’є останній удар! – вигукнув Лудо.

Донг! Донг!

Ретельно пережувавши квітки, сестри встигли їх проковтнути прямо перед останнім ударом годинника.

– Тепер усе буде добре, усе буде, як раніше, – зітхнула Сільванія.

– Так, тепер усе буде добре, – погодилася з сестрою Дака.

– Ой, дивіться, тут на землі валяється чиясь коробочка з канапками. Чи не ваша, бува?

Дака взяла в руки коробочку. На зворотному боці було написано ім’я її власника: «Дірк ван Комбаст». Усередині знайшлися два акуратних сендвічі з вершковим сиром. Дака розділила шматочки хліба і хитро підморгнула друзям:

– Ну що, влаштуємо мисливцю на вампірів триденний пронос?

Усміхнувшись, Лудо відірвав від Spirulentia davantio gloris кілька листочків і додав їх у сир. Дака знову акуратно склала сендвічі і закрила коробочку. Сільванія захихотіла.

Але тут обличчя Сільванії і Даки посерйознішали.

– Дякуємо! Спасибі за все! – сказала Дака Гелені і Лудо.

– Якби не ви, ми б пропали, – усміхнулася до Гелени та Лудо Сільванія. Ті усміхнулися їй у відповідь.

– Пусте, подумаєш, – пробурмотів Лудо.

Поглянувши на повний місяць, що осяював м’яким молочним світлом цвинтарні алеї, Сільванія взяла сестру за руку, відкашлялась і тихо заспівала вампірійську колискову. Спочатку спів не вдавався, але, коли вступила Дака, їхні голоси злилися в найгарнішу у світі пісню. Немов маленька туманна хмарка, вона піднялася в нічне небо і розчинилася в місячному сяйві.

У Гелени і Лудо, які ніколи не чули цієї колискової, мурахи побігли по спині.

– Казково, – тихо промовив Лудо, коли пісня закінчилася і вони всі разом вирушили додому.

Усе добре…

Не встигли Дака і Сільванія лягти в ліжка, як з вулиці до них долинув скрегіт гальм старенької «Дачії». Коли батьки зазирнули в кімнату, дівчатка миттєво заплющили очі і прикинулися, ніби сплять.

– Я ж казав тобі, що все добре, – прошепотів Міхай.

– Маєш рацію, – кивнула Ельвіра і посміхнулася. Міхай обійняв її за талію.

– Який же я радий, що наші дівчатка швидко і легко звикли до тутешнього життя, – тихо сказав він. – Знайшли нових друзів, почуваються чудово… Одне слово, їм тут добре.

Ельвіра з любов’ю подивилася на чоловіка.

– А тобі, Міхаю, тут добре? – прошепотіла вона. Міхай ніжно пригорнув її до себе.

– Ну, звичайно, звикнути до того, що літати вдень не можна, а у вітальні стоїть канапа, було важкувато. Але найголовніше – ми разом, і ми родина.

– Так, – заглядаючи чоловікові в очі, промовила Ельвіра.

– До речі! Думаю, настав час розкрити дідусеві Густаву нашу таємницю. А якщо ти не знаєш, як повідомити, дозволь це зробити мені самому.

– Гаразд, – здалася Ельвіра.

Дака і Сільванія лежали в ліжках і, слухаючи батьківську розмову, щасливо посміхалися.

Карл-Хайнц затишно дрімав в акваріумі, із задоволенням час від часу пускаючи бульбашки.

У сонному одноповерховому районі на околиці Біндбурга панували спокій і безтурботність. Повний місяць досі осяював небо тьмяним світлом. Ні людина, ні дикий звір, ні навіть вампір не могли порушити мирний сон мешканців вулиці Ліндевег… І лише самотня постать обережно, по-пластунському, сунула до будинку № 21. Дірк ван Комбаст усю ніч носився містом, жахаючись власної тіні. Його душу охопив переполох. За кожним деревом, за кожним рогом йому ввижалися вампіри. Здавалося, з-за стовбура якогось дерева от-от вискочить Сільванія і в’їсться в його шию своїми білосніжними іклами. Мертвенно-блідий і знесилений, Дірк нарешті зважився повернутися додому. Підповзаючи до хвіртки, він боязко озирнувся на сусідський будинок. Але ніхто і не збирався за ним стежити. З полегшенням зітхнувши, він прочинив хвіртку – і побачив коробку з канапками. Цікаво, як вона тут опинилася? Мабуть, загубив, коли квапився. А втім, хіба не байдуже? Після таких пригод не гріх підживитися. Тремтячими руками Дірк ван Комбаст відкрив коробочку і з апетитом взявся поїдати сендвічі.

…що на добре виходить?

Наступного дня Сільванія намагалася обходити Якоба десятою дорогою. Але протриматися змогла тільки до великої перерви. Адже він повсякчас на неї дивився, і в очах його читалося зчудування.

– Може, сказати йому правду? – вагалась Сільванія.

– Навіть не думай! – похитала головою Гелена. – Він не стерпить цього, Сільваніє. Якоб – звичайний хлопець, навіщо наражати його на таке випробування?

Лудо погодився.

– Що ж мені робити?

– Думаю, тобі просто потрібно переконати Якоба, що ти звичайна дівчина, а те, що сталося вчора під час уроку англійської, – прикре непорозуміння. Спробуй йому це якось пояснити.

– Так, і зроби це якомога швидше! – Дака була рада, що їхні нові друзі, Гелена і Лудо, взяли на себе роль порадників Сільванії в амурних справах. Вона сама в таких речах мало що тямила, зате добре вміла свистіти, тому, поклавши до рота два пальці, свиснула так голосно, що весь шкільний двір обернувся.

– Гей, Якобе, ходи-но сюди, – помахала йому Дака, – Сільванія хоче поговорити з тобою.

Якоб нерішуче попрямував до їхньої компанії.

– Ти з глузду з’їхала? Я повинна продумати, що буду говорити, скласти концепцію, я не можу ось так спонтанно… – нервувала Сільванія, метушливо обсмикуючи сукню і поправляючи волосся.

– Зможеш! Успіхів! – поплескала її по плечу Дака і, прихопивши Гелену і Лудо, кудись повіялась.

– Маєш класний вигляд! – шепнула Сільванії Гелена. Сільванія подивилася їй услід: вона завжди мріяла мати таку подругу!

– Привіт… – несміливо сказав Якоб.

– Вітаю… Слухай-но, я хотіла тобі пояснити… – пробелькотіла Сільванія.

– О’кей.

– Якобе, я хотіла перепросити… за вчорашнє.

– О’кей.

– Взагалі-то, я нормальна дівчина…

– О’кей.

– Ти що-небудь ще, крім «о’кей», можеш сказати? – не витримала Сільванія.

– О’кей! Ой, sorry, так, авжеж. Жуйку хочеш? Вона перебиває запах часнику.

Цю пропозицію не було передбачено концепцією, придумати яку Сільванія так і не встигла.

– Ні, дякую, – пробурмотіла вона, – а ти, якщо хочеш, візьми.

Якоб закинув у рот дві жуйки, і Сільванія вирішила продовжити.

Вона якось не відразу зрозуміла, чому Якобу знадобилися ці жуйки.

– Отже, щодо того, що сталося, я б хотіла сказати…

– Та годі. Відверто кажучи, мені подобається, що ти не така, як усі… – Якоб злегка почервонів.

Сільванія здивовано подивилася йому в очі.

– Можемо якось ще спробувати позайматися англійською, – запропонував Якоб.

– Гм, якщо чесно, я проблем з англійською не маю, – зізналася Сільванія.

– Ну, тоді придумаємо собі якесь інше заняття.

Сільванія кивнула і посміхнулася. Якоб знизав плечима.

– Можемо, наприклад, вночі гуляти на кладовищі і кусати один одного.

Усмішка сповзла з обличчя Сільванії.

– Жарт! – засміявся Якоб.

Сільванія з ввічливості спробувала видушити з себе посмішку.

1 ... 29 30
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сестри-вампірки 1», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сестри-вампірки 1"