Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Холодна ніжність, Уляна Пас 📚 - Українською

Читати книгу - "Холодна ніжність, Уляна Пас"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Холодна ніжність" автора Уляна Пас. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 71
Перейти на сторінку:

Деякий час просто сиджу, прислухаючись до звуків за дверима, а тоді лягаю поверх покривала, обіймаю себе руками та засинаю. 

Мені здається, що спала я одну хвилину. Прокидаюсь, коли за вікном світить сонце, а у мене таке відчуття, наче хтось оселився у мене в голові та б'є молотком зсередини. 

Живіт болить від голоду, а голова розколюється. Тягну ноги у ванну кімнату і практично не впізнаю себе у дзеркалі. Обличчя бліде, губа розбита, а волосся в різні боки стирчить. 

Мию обличчя та руки, а волосся заплітаю в косу. Відчуття  безвиході накриває і не дає думати. Я наче в клітці. І скільки б не металась туди-сюди – це нічого мені не дасть. 

Коли повертаюсь у кімнату, бачу на порозі Алекса. Він розглядає мене прискіпливо і коротко кидає: 

– Ходімо! 

Вирішую не сперечатися. Це вперше мені дозволили вийти з кімнати, то чому не скористатися цим? 

Ми йдемо вниз, і я не можу відвести погляду від його широкої спини. У будинку тихо, і я сподіваюсь, що Діана не вистрибне зараз з якогось кута і не почне мене лупцювати. 

Алекс пропускає мене в кабінет, а тоді заходить сам. 

– Сідай! – киває на крісло, що стоїть біля столу, і я сідаю туди. Він же, як господар цього дому, розміщується з іншого боку у шкіряному кріслі. 

– Ти мене відпустиш? – питаю з надією. 

– Не подобається у мене в гостях? – Алекс криво усміхається і концентрує погляд на моїй розбитій губі. Я ж відчуваю, як на очі навертаються сльози, і відводжу погляд. – Якщо ти підпишеш один документ, я тебе відпущу. 

– Який документ? – напружуюсь і знову дивлюсь на Алекса. Мені не подобається його усмішка. Нічого хорошого вона мені не обіцяє. 

– Ось, – Алекс кидає мені чорну теку, і я розгортаю її. Вже з перших літер розумію, що нічого хорошого чекати не варто. 

Шлюбний контракт… 

– І що це означає? – дивлюсь на нього. 

– Ти станеш моєю дружиною, Алісо, – заявляє таким тоном, наче в цьому немає нічого дивного. – Можеш прочитати всі пункти, а якщо не хочеш – я поясню коротко. Ти не будеш претендувати на моє майно, натомість я буду мати повне право розпоряджатися твоїм. 

– З чого ти взяв, що я це підпишу? – ціджу. – Батько мене вб'є. 

– Не думаю, – Алекс нахиляється через стіл і дивиться мені в очі. – Ти ж його єдина донька. 

Схоже, Алекс зовсім не розуміє, чого від мене хоче. Це не шлюбний контракт. Це мій смертний вирок.

– Я не буду підписувати! – випалюю і закриваю теку. – Можеш робити зі мною, що хочеш! Хоч вічність тут тримай! 

– Подумай добре, Алісо. Тільки-но ти залишиш тут свій підпис, я тебе відпущу. Мої люди відвезуть тебе, куди скажеш. 

– Ти обіцяєш? – шепочу, а голос тремтить. 

– Обіцяю, – відразу відповідає. – Не хвилюйся, це всього лише формальність. Насправді останнє, чого я хочу – це одружуватися з донькою Кравця. Цей контракт не дасть Роману змоги одружити тебе з Владом чи з будь-ким іншим. А ще… я зможу розпоряджатися твоїм майном. 

– У мене нічого немає.

– Це ти так думаєш, – усміхається. – То як? Твоя свобода натомість на один підпис. Вирішуй, Алісо. 

Алекс більше не називає мене синичкою. Він мене ненавидить точно так само, як і його сестра. Йому байдуже, що буде зі мною далі. Мабуть, саме це болить мені найбільше. 

Усім байдуже.

Беру в руку ручку і знову розгортаю теку. Кілька секунд вагаюсь, а тоді залишаю свої підписи, де потрібно. 

– Я думав, що ти відмовишся, – Алекс не приховує свого здивування. 

– Це ще раз доводить, що ти зовсім мене не знаєш, – кажу. – Тепер я вільна? 

– Автомобіль чекає на вулиці. Твої речі, – Алекс дістає з шухляди мій телефон і сумку. Забираю їх і, не прощаючись, йду до дверей. Я хочу щось сказати на прощання, щоб він зрозумів – я не погана, але у горлі досі клубок і плакати так сильно хочу, що дихати не можу.

Краще мовчати. Все одно мої слова нічого не змінять.

 

1 ... 27 28 29 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Холодна ніжність, Уляна Пас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Холодна ніжність, Уляна Пас"