Читати книгу - "Наречена для дракона. Частина 2, Марія Люта"

Я завмерла. Всевидячий! Ось він шанс повернутися додому, Арденс сам його запропонував, то чому ж я не стрибаю від радості?

- Ні, - запротестувала я рішуче.

- Що "ні"? - Арденс вже усміхався на повну силу, миттю забувши про всі проблеми. - Леді Чаус, хіба не цього ви бажали з моменту прибуття в мою гостинну країну? - дракон кінчиком пальців підчепив пасмо мого волосся,  і дбайливо заправив його за вухо, ніжно погладжуючи щоку.

Він прощався.

Я ж прикусила губу, насилу утримуючи непрохані сльози. Все ж таки я неправильна істота:  я ж і правда цього прагнула - опинитися подалі від драконів, особливо від цього конкретного дракона, забути про все і почати нове життя.

- Ні. Тобто так, звичайно... - я не могла дивитися на Арденса, тому теж вперла погляд у бліде обличчя Фелікса: авжеж, тут якщо не знати, що він живий, ніяк не здогадаєшся, що перед тобою не холодний труп. - Стоп! - я, забувши про сльози, різко обернулася до дракона. - А це ж має спрацювати!

Головнокомандувач Загір'я примружився, не розуміючи. Ну так, все ж таки він не всі мої думки читати може...

- Адже як усе було: Аларай побачив "мертвого" Фелікса і оголосив усім, що ви вкрали та вбили принца Арати...

- Він, швидше, передав усе  королю Арати Гершандту, а той уже своїми дипломатичними каналами - всім іншим.

- Неважливо! - перебила я Арденса схвильовано. - Суті це не змінює! Правителі сусідніх країн думають, що принц мертвий - це і є привід для війни. Але ж він живий!

- І знаємо про це лише ти та я. Думаю, якщо ми покажемо сусідам Фелікса у його нинішньому стані, то вони лише переконаються у правильності їх рішення розпочати війну з нами... 

- Так, але якщо вони побачать абсолютно здорову людину, яка сама оголосить, що знаходиться в Загір'ї з власної волі?

Брови Арденса злетіли вгору:

- Це, звісно, допомогло б. Але хіба ти не казала, що у штучному сні він пробуде щонайменше місяць?

- По-хорошому, так. Тільки за таких обставин Феліксу можна трохи й поспішити, не вважаєш? Що, якщо я зроблю так, що він прийде до тями ненадовго, буквально на кілька хвилин? Цього ж буде достатньо, щоб він зробив публічну заяву?

- Ти справді так можеш? Це безпечно? - підбадьорився Головнокомандувач, уже напевно малюючи в голові план майбутнього заходу.

- В цілому так, - трохи применшила ризики я. - Тільки сили твоєї знадобиться багатезно, тож тобі краще бути десь поруч. Ну а мені потрібно терміново навчитися зворотному плетінню, щоб приховати закляття "Серце на двох": якщо його хтось випадково помітить -  весь план до Урха.

- Упевнений, зі зворотним плетінням проблем не виникне, в галузі плетив ти майстер. За кілька годин я тебе навчу. Щодо сили також не хвилюйся. Знаєш, а це може спрацювати! - Арденс підняв з підлоги карту Драконових гір і почав натхненно водити по ній пальцем. - Ось, дивись, як тобі це плато - недалеко від кордону з Аратою, але прикрите з усіх боків високими піками і Драковою розщелиною... Або ось, бачиш...

- Арденс, - перебила я дракона, - я бачу лише те, що манікюр на твоєму пальці далекий від ідеального. Ти поклич краще Баха, Дарка чи ще когось, а я краще Феліксом займусь.

- Ти не вмієш читати карту? - здивувався Арденс, ніби аристократок Загір'я з пелюшок вчать не вишивати й малювати, а топографічному мистецтву та орієнтуванню на місцевості.

- Уяви собі, - мовила трохи ображено. - Можеш додати це до переліку моїх недоліків, ну до тих, що ти якось мені озвучив: що я не мудра, щоб тримати в узді весь двір, не організована...

- Той безглуздий список склав або повний дурень, або той, хто тебе зовсім не знав, - криво усміхнувся дракон.

Арденс зізнався, що помилився на мій рахунок!? Я відчула приємне вдоволення, але просто так прощати колишню образу була не готова. Тому я вредно пробубніла:

- Швидше,  перше і друге разом.

- Можливо й так, - легко погодився чоловік. - Гаразд, краще я покличу Дарка. Баха теж не завадило б залучити, але на ньому зараз і так весь Південь.

На руці Арденса миттю з'явився червоний вісник, заблищав на мить і зник у пошуках свого адресата. Дракон знову схилився над картою, тихо бурмочучи, що в похід він мене таки колись зводить.

Ну-ну... Якщо я виявилася здібнішою, ніж йому здалося спочатку, то з цього не випливає, що я зможу розуміти ті лінії і кружечки на мапі, що якимось чином повинні показати мені реальну місцевість. І...

І мені здалося, чи Арденс щойно справді побудував перший план на майбутнє? Паршивий план, та все ж таки наш спільний, на спільне майбутнє... Напевно, дракони теж схильні до нездійсненних фантазій. Або ж це Арденс від стресу, все ж таки йому зараз ох як нелегко.

Але гаразд, щось я відволіклась. Мені зараз треба думати про те, як би форсоване лікування Фелікса не вилізло потім боком, а не про нездійсненні перспективи спільних походів. Всевидячий, адже завтра, мабуть, буде найважчий день у моєму житті...

Як ви, шановні читачі і читачки?  

Я вчора глянула  жартівливе, але дуже влучне відео із Запоріжжя про думки дівчини: ранок - "це шлях воїна", вечір (у коридорі) - "це п*здець"...

Тримаймось!))