Читати книгу - "По сусідству з дияволом, Наталія Савінова (SiN eVa)"

– Тому і потрібен час, – спокійно пояснив Елліас. – щоб зробити всі папери та знайти законні підстави для повернення прав на квартиру єдиній спадкоємиці - тобі. Я обіцяю, що за тиждень-два ти забудеш про родичку! Віриш мені?

– Вірю. – Видихнула вона.

– Тесс, – перш ніж відпустити її, Елліас спробував запевнити сусідку, що він не покине її в біді. – Якщо тобі щось знадобиться, просто набери мене, гаразд? – Вона мовчки кивнула, довірливо дивлячись на нього. – Навіть якщо мене не буде поряд, я завжди зможу відправити до тебе своїх друзів. Краще одразу вирішувати все, ніж чекати на те, що все залагодиться само по собі. Так що якщо щось тобі потрібно, якщо виникли проблеми, просто дзвони мені! Обіцяєш?

– Обіцяю. – Відказує Тесс, і зібравши свої конспекти, поспішно тікає з його квартири.

Вона вірила йому. Вірила кожному його слову. Тесс знала, що Елліас недаремно з'явився у її житті. Він не покине її як це зробили батьки. Він допоможе їй як і обіцяв. І вона повністю довіряє йому і готова віддати йому все, що він попросить. Вона вже була готова на все заради сусіда. Тільки треба трохи потерпіти та почекати.

Дні пролітали швидко. Тесс була занурена у навчання з головою, адже незабаром були іспити і вона повинна була підготуватися до них. Як і обіцяла сусідові, вона користувалася його квартирою як притулком, щоб сховатися від кузини та спокійно підтягувати свої знання, хоча Ріана і ставила свої питання і показувала обурення такою поведінкою Тесс та її постійними зникненнями.

В медичній академії починалася передекзаменаційна метушня. Усі лабораторії та кабінети для практичних занять були забиті у другій половині дня і до пізньої ночі. Усі студенти намагалися заповнити прогалини та шукали легкі шляхи для цього. Багато студентів просили відмінників повторити і роз'яснити їм лекційні питання, показати на практиці як робити правильно. Тесс не стала винятком. Колись ворожі погляди однокурсників стали благаючими, і вона не могла відмовити їм в допомозі.

Амалія хоч і не прагнула високих оцінок, все ж таки була однією з тих, хто хотів повторити і зрозуміти багато чого. Вона була завжди поруч з Тесс і досить різко реагувала на тих, хто змінив свої маски та благав одну з найкращих студенток про допомогу. Вона морально підтримувала і підбадьорювала Тесс, ставши з нею близькими подругами і так само продовжувала платити за спільні обіди і вечері.

Ще один тиждень пролетів на одному диханні. Попереду були вихідні. Тесс попрощалася з Амалією та повільно пішла на автобусну зупинку. Сьогодні Амалія не могла підкинути її до будинку, адже її машина зламалася, і дівчина так само як і інші студенти користувалася громадським транспортом, а жила вона в протилежній частині міста.  

Надворі сутеніло.

Тесс почула різке гальмування шин і машинально обернулася в сторону з якої доносилось визжання. Вона була за кілька метрів від зупинки і розгублено подивилася на хлопця, що наближався до неї з хтивою посмішкою. Він впевненим кроком підійшов до Тесс і взявши її за руку, підморгнув. І цієї миті весь світ пав у руїнах. Вона почула знайоме до болю і таке забуте:

– Дострибалась, білка! – І немов під гіпнозом пішла за хлопцем, що залізними кайданами стискав пальці на її зап'ясті. – Давно не бачились. Поїхали, покатаемось!

Оскар підвів її до машини і відчинивши пасажирські двері, тихо пригрозив:

– Сядь добровільно і тоді ніхто не постраждає. – його голос був холодний, а погляд туманний, що свідчило про вживання ним наркотичних засобів. – Я просто хочу прояснити ситуацію між нами раз і назавжди.

– Будь ласка, Оскар, не треба, – Тесс прийняла спробу звільнитися, але лише розлютила колишнього хлопця, що не збирався відпускати її. Він продовжував утримувати її зап'ястя однією рукою, а другою захопив її шию і притягнувши ближче до себе, видихнув обличчя:

– Твого брата немає поруч, білка! А ніхто інший не допоможе! – І посміюючись, додав. – Клич на допомогу! Подивимось чого ти варта.

– Оскар, будь ласка, відпусти мене. У тебе будуть проблеми! – Нагадувала вона забігавши очима в пошуках когось, хто міг би стати свідком. Але поряд не було нікого!

– Сіла в машину! – прохрипів він, штовхнувши її до салону. Оскар дочекався, поки Тесс сяде на заднє пасажирське сидіння, і голосно грюкнув дверцятами. – Погнали! – Сівши біля водія, хлопець потер долоні і радісно вигукнув. – Йоххо!

Перші кілька хвилин Тесс не знала, що робити. Вона була розгублена і налякана настільки, що боялася вкотре поворухнутися. Вона відчувала себе загнаною в пастку і усі страхи, які вона так довго ховала, повернулися. Що було в планах у Оскара і куди він її везе, так само було невідомим. Серце шалено билося в дівочих грудях, а тіло обдало ознобом, що застеляв очі та спирав дихання.

Вона не зводила своїх очей з колишнього хлопця та повільно дістала телефон, не роблячи різких рухів та не привертаючи до себе увагу. Думки та надії Тесс були спрямовані до єдиної людини, яка може і обіцяла її врятувати. Хоча вона й не розуміла, як він зможе це зробити, адже її везуть у невідомому напрямі. Але все ж таки Тесс скористалася єдиною можливістю на порятунок і набрала номер Елліаса.

Із завмиранням серця вона дивилася на телефон, сподіваючись, що сусід ось-ось відповість на дзвінок. Але він не відповів. Не піддаючись відчаю, вона продовжувала набирати номер Елліаса кожні кілька хвилин, поки машина мчала міськими дорогами. Оскар радісно ділився своїми враженнями про свою вдачу з водієм. Він розповідав, як важко йому було змиритися з тим, що Тесс більше не була його, як він любить її, і яка він чудова людина. І водій, що був приятелем Оскара, підтримував його своєю повною згодою.

Нарешті, коли машина повернула на об'їзну дорогу, Тесс зрозуміла, куди її везуть. Лісопосадка за містом вважалась самим тихим та безлюдним місцем. Ідеально підходить для тих, хто хоче усамітнитися та залишатися непоміченим. Місце, де дуже часто траплялися згвалтування. Розуміючи свою долю, Тесс написала повідомлення Амалії, щоб потім у неї були докази того, що її справді викрали і зробили те, що збираються зробити.