Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Дім Солі, Світлана Володимирівна Тараторіна 📚 - Українською

Читати книгу - "Дім Солі, Світлана Володимирівна Тараторіна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дім Солі" автора Світлана Володимирівна Тараторіна. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 178
Перейти на сторінку:
шиї ворушилися щілини жабер.

— Фена! Фу! Ая-я! — Гуль оскалилася в бік копека.

Тварина злякано заскавучала й сховалася в найближчу шпарину. Гуль

потягнула Талавіра повз погріб-святилище й відкинула запинало над дверима

невеликої юрти.

Разом із тканиною прохід затуляла завіса з намистин. Це були мушлі, камінці, бите скло та шматочки пластику, акуратно нанизані на шворки з жил

артроплеври. Стіни юрти вкривали вигорілі килими, поверх них висіли вицвілі

фотографії дітей. Кілька групових. Їх єднала постать старого кіммеринця в

центрі. Судячи з одягу та стану кольорів, вони були зняті в різні роки, але, на

подив Талавіра, старий усюди був однаковим: дрібне висохле обличчя, круглі

окуляри, тюбетейка на маківці й довга люлька, затиснута в зубах.

— Азіз-баба, — сказала Гуль, показуючи на старого. — Учні. Любить

дітей.

До Спалахів місцеві часто самі приводили дітей до шкіл доктора Зорга.

Талавір згадав малюнки на стінах у Белокуна. Мамай був з Ак-Шеїх. Його мав

привести до Зорга місцевий рекрутер. Під час війни такі рекрутери першими

зазнали гніву кіммеринців як зрадники та колаборанти. Але ж Азіз-баба пережив

війну. Невже в Дешті просто не можна любити дітей? І водночас Талавір

постановив собі розпитати старого.

Жінка показала на матрац, сама заходилася розпалювати маленьку залізну

піч — собу. Поставила на плаский дах мідний чайник, обережно, наче

дорогоцінність, налила води й вкинула якесь зілля. За мить повітря запахло

полином та кермеком.

― Ти його невістка чи… дружина?

— Ні! — пирснула Гуль. Бузкові очі весело блиснули. — Гуль знайшли в

Дешті. Азіз-баба взяти до себе. Хороший.

Гуль підсунула низенького столика, поставила дві маленькі чашки й

розлила чай. Вона наче танцювала. Кожну піалу піднімала так, аби

продемонструвати довгі чотирифалангові пальці та тонкі зап’ястки. Навколо

обличчя і тонкої шиї маленькими змійками здіймалися сотні косичок. А коли

вона нахилялася, то випинала груди й вигинала стан. Гуль мала на диво

спокусливу фігуру.

— Ти сказала, що Рябов хотів зайти до будинку Сєрова. Звідки знаєш? —

Талавір відпив із чашки. Язик обпік солоно-гіркий смак.

— Він казати. Я їжу носити. Варену бору, солонець, янтих, раз м’ясо. —

Дівчина облизалася.

— Ви багато говорили?

— Ні. — Гуль витріщила очі й постукала себе по голові. — Він бум-бум.

Говорити ще менше за мене.

Талавір знову подумав про те, як Рябов опинився в Дешті. Судячи з усього, був ще більш зламаним Братом, ніж він.

— І все одно я відчуваю, що ви були приятелями, — усміхнувся Талавір і

знову покуштував чай. — Скажи, у ніч перед смертю він збирався до того

будинку?

— Гуль не знати! Але бути глупим вийти в ніч світіння Йилдиз.

— Що це за ніч така? — здивувався Талавір. Він відчував, що ще трохи —

і місцеві вірування доведуть його до сказу.

— Ніч, коли з будинку Гєри виходить джадал. Усі знати. Лише ти не знати,

— зареготала Гуль.

— Тієї ночі була буря?

— Ні! Ти зовсім тук-тук. Ніч світіння Йилдиз є — бурі немає.

Отже, Гєра Сєров збрехав про бурю і змусив підтвердити Ма. Про що ще

не сказав офіційний бей Ак-Шеїх? Талавір згадав рух за вікном у будинку з

деревом. Що саме тут шукав Рябов? І що чи кого має знайти він, Талавір?

— Хто ще живе в тому будинку? — Талавір показав Гулі гральну карту

Мамая.— Гєра, — з готовністю відповіла синьошкіра. — Його дружина. Хлопчик

лікарки казати — мертва дочка. Казати, вона сидить на спині в старого.

— Казати? Але в Гєри за спиною реально синя потвора?

— Значить, ти казати, як Бекир, — безтурботно стенула плечима Гуль.

Талавір замислився, чи бачить іще хтось, окрім нього й хлопчика, ту кляту

потвору.

— Ти коли-небудь чула про доктора Мамая?

На подив Талавіра синьошкіра жінка захихотіла.

— Смішне ім’я. Кіммерицькою «мамай» — ніхто. Так Азіз-баба казав, —

поважно мовила дівчина. — Так ніхто себе не називати в Ак-Шеїх.

Талавір розчаровано кивнув і без особливої надії вирішив спробувати ще

одну річ:

— А про Золоту Колиску чула?

— Так! — Гуль радісно сплеснула в долоні. — Це моя улюблена казка.

Азіз-баба постійно розказувати. Кіммеринці вірять, що Золота Колиска дає владу

над цією землею.

З того, як Гуль говорила про старійшину, було зрозуміло, що він має над

нею беззастережну владу. У голові Талавіра завирували думки. Азіз-баба був

достатньо старим, щоб знати Мамая. Вони обидва захоплювалися казкою про

чарівну Золоту Колиску. Чи був між ними зв’язок? А головне, чи був старійшина

причетним до того, що сталося з Рябовим.

— Ти носила їжу Рябову на прохання Азіза-баби?

— Він сказав: неси. Гєра бей: «Вона йому сподобається», — дівчина дуже

точно скопіювала плаксивий голос Сєрова.

— І ти йому сподобалася? — Це вже було зовсім неочікувано. Навіщо

місцевій владі підсовувати Рябову жінку? Хіба ще один ритуал гостинності?

— І тобі можу сподобатися. — Гуль знову простягнула до нього піалу з

чаєм. Талавір відпив, не відводячи очей від жінки.

— Вони наказали шпигувати за Рябовим?

— Азіз-баба, — Гуль навіть не спробувала збрехати. Дівчина підсунулася

ближче, Талавір відчув її дихання. Вона витягнула довгого роздвоєного язика й

облизала його щоку. Язик був шершавим і сухим, наче в кицьки. Талавір

притлумив бажання відсунутися.

— Як насправді помер Рябов?

Фіолетові очі стали непроникними.

— Якщо ти приховуєш правду, Старші Брати цього не подарують. —

Талавір схопив Гуль за руку. Він відчував, що Белокун підслуховує. — Ідеться

про вбивство Повноважного. Покриваючи Азіза-бабу чи Гєру,

1 ... 27 28 29 ... 178
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дім Солі, Світлана Володимирівна Тараторіна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дім Солі, Світлана Володимирівна Тараторіна"