Читати книгу - "Звук Думки: Медитації на уявних звуках, Mr AnNiBa"

   “Глибоке дихання за допомогою діафрагми стимулює розслаблення та з’єднання з навколишнім світом, полегшуючи процес медитації.”[5]

     Корисним у підготовці до медитації буде провести 10-15 на сильному вітрі. Намагайтеся запам’ятати тактильні відчуття, що викликають потоки повітря, що вас обдувають. Звичайно, приділіть увагу звуку – шуму повітря, що породжується стрімкими потоками.

    Окрім звуку шуму вітру, згадайте запах моря, який зазвичай приносить вітер в приморському місці. Цей запах знадобиться Вам в процесі діалогу, якщо Ви практикуєте варіанти діалогів з цієї книги.

    Безпосередньо перед діалогом, як завжди, проведіть кілька хвилин, концентруючись на картинках та ілюстраціях повітря. Цього разу Вам непросто буде відшукати ті, що відповідають меті налаштування на медитацію. У виданнях окремих діалогів цієї книги містяться підбірки відповідних ілюстрацій.

    За Вашої готовності, розпочніть діалог…

Важка розмова з легкістю

    Я стою на гірській полонині, вражений величчю навколишнього світу. Повітря навколо мене спокійне, ніжне. Його дихання ледь відчутне, як ласкавий подих на обличчі. Я одягнений у теплий одяг, який поки що м’яко облягає тіло, не спричиняючи жодного дискомфорту. Повітря приносить зі собою запахи лісу, свіже, чисте. Його прохолода м’яко обвиває мене, ніби запрошуючи у подорож вглиб себе.

    Я роблю глибокий вдих, і з кожним повітряним потоком відчуваю, як моє тіло розслабляється. Це момент повної гармонії з природою. Кожен подих спокійно входить в мої легені, наповнюючи їх чистотою. Я відчуваю, як повітря стає частиною мене, як воно зливається з моїм диханням.

     Неначе в Раю…

     Але з часом, зовнішнє Повітря починає змінюватися. Легкі потоки змінюються на більш рвучкі, їх температура трохи змінюється. Я відчуваю, як струмені Повітря починають терти шкіру, наче маленькі щипці. Листя на деревах поступово починає тріпотіти, а легкий шелест стає виразнішим. Мій одяг починає тремтіти, ніби він реагує на силу цього новоспеченого Повітря.

     Повітря продовжує набирати сили. Я відчуваю, як тканина моєї куртки починає розвиватися від сильних поривів, а волосся на голові колише його ривками. Листя та гілки дерев активно рухаються, наче намагаючись полетіти в інший світ. Шум у повітрі зростає — шум гілок, що труться одна об одну, шум пилу, що злітає з землі. Я бачу, як Повітря розганяється, піднімає в небеса листя, ламає хворі гілки дерев, які з тріском падають на землю.

     Ти вирішило показати свою силу?

    Моє тіло вже не може залишатися байдужим до того, що відбувається навколо. Повітря тепер сильно б’є по мені, і я відчуваю, як воно проникає через мої суглоби, змушуючи все тіло здригатися. Шум посилюється, ставши настільки голосним, що він майже поглинає все навколо. Листя, що розвивається у різні боки, закриває мої очі. Мене починає огортати піщана буря, яка змушує мене відчути, як я потопаю у вирі Повітря. Я обвітрений до кісток, але водночас відчуваю, як це стан стає все сильнішим і глибшим.

    Я намагаюся зупинити свій жах, розуміючи, що Повітря відчуває мої найглибші емоції. Воно прислухається до мого дихання, до моїх відчуттів. І ось тепер, на межі моїх фізичних і емоційних можливостей, я відчуваю, як Повітря стає ще сильнішим, немов воно хоче вирвати з кореня все, що йому зустрічається на шляху.

     Ти випробовуєш мене на стійкість? Чи намагаєшся знищити?

    Вітер стає все швидшим, і я бачу, як дерева починають гнутися, як коріння деяких починає підніматися з землі. Повітря тягне мою куртку все вище, зриває її з плечей. Я починаю панікувати, коли з великою силою відчуваю, як повітря проникає крізь мене, заповнюючи кожну клітинку мого тіла, змушуючи мене дрижати. Я чую, як гілки дерев ламаються в момент поривів, а ґрунт під ногами починає просідати. Повітря ламає не тільки дерева, а й мої спроби зберегти спокій. Я відчуваю, як мене стискає, як все тремтить навколо.

     Я бачу, як вітер вириває з корінням величезні дерева, розкидаючи їх у різні боки. Мій погляд мимоволі ловить ці картинні моменти, коли Повітря руйнує все, що трапляється на його шляху. Я відчуваю, як моє тіло б’ється об цей шалений ритм, сповнений несамовитої енергії.

      Руйнівна сила стихії. Тепер я знаю, про що це.

     Повітря, що колись було ніжним і лагідним, тепер стало ураганом, що не залишає нічого на своєму шляху. Шум досягає апогею, оглушаючи. Моя шкіра не здатна більше відчути теплоту чи прохолоду. Я відчуваю, як абсолютно все в мені й навколо мене стає частиною цього нестримного потоку енергії, потоку, що зриває кожен об’єкт, що потрапляє під його вплив. Я відчуваю, як навіть мої думки розвіюються, як сам я починаю втрачати відчуття часу та простору.

     І ось — запах моря, який знову приходить до мене. Це той самий запах, що колись приносив спокій, але тепер він є частиною цієї стихії, частиною цього шаленої сили, що намагається підкорити мене. Я чую його змішаний з пилом та уламками дерев, і в той же момент відчуваю, як моя душа зливається з цією бурею, як її сила проникає глибоко в мене.