Читати книгу - "Тіньовий Перехід 2, impala"

— Що ти знаєш про Шепіт Тіней? — запитала фігура в капюшоні, її голос був гострим, як лезо.

Алекс нахилився вперед, його глиняні риси обличчя застигли в масці впевненості. — Заклинатель тіней - майстерний злодій, відомий своєю здатністю зливатися з тінню і наносити удари без попередження. Кажуть, що вони мають мережу шпигунів по всьому місту, завжди на крок попереду влади. А нещодавно він отримав здатність до телепортації.

Очі члена гільдії звузилися. — А що з їхнім останнім пограбуванням? Та, що змусила міську варту переполошитися?

Зейн підхопився, його солом'яний костюм зашелестів від ентузіазму. — Крадіжка Смарагдового Змія з особистої колекції герцога. Це був зухвалий подвиг, здійснений серед ночі, коли жоден вартовий не помітив.

Фігура в капюшоні кивнула, в її затінених очах з'явився натяк на схвалення. — Вражаюче. Але ці чутки міг почути будь-який вуличний волоцюга. Скажи мені, що ти знаєш про злодійський кант? 

Алекс замислився, пригадуючи зашифровану мову, якої їх навчив Едран. — Кант - це наша таємна мова, якою ми спілкуємося, не викликаючи підозр. — Жайворонок - це вартовий,  бухта - людина, а кен - дім.

Член гільдії відкинувся на спинку крісла, стиснувши пальці. — А як би ви назвали багату мішень, що вже дозріла до здобичі? 

Зейн посміхнувся, його зашитий рот широко розтягнувся. — Голуб, звичайно. А їхні цінності - це здобич.

Допит тривав, кожне питання було складнішим за попереднє. Алекс і Зейн обмінювалися відповідями, їхні слова плавно перетікали один в одного, ткали гобелен з напівправди і ретельно завчених фактів.

— Як би ви зламали замок? 

Зейн імітував рух, його глиняні пальці були вправними і точними. — Торсіонний ключ і відмичка, легким дотиком. Занадто багато сили, і ви зламаєте механізм. Вся справа у витонченості.

Погляд фігури в капюшоні впився в них, шукаючи будь-який натяк на обман. Але Алекс і Зейн трималися твердо, їхні штучні форми не видавали жодних ознак нервів, що скручувалися всередині них.

Нарешті член гільдії відкинувся на спинку крісла, їхня постава потроху розслабилася. — Добре зіграно, панове. Здається, ви маєте достатньо знань, щоб підкріпити свої твердження. — Вони зробили правильний вибір. Ви довели, що гідні цього завдання.

Алекс і Зейн обмінялися короткими поглядами, полегшення змішалося з передчуттям. 

Член гільдії сягнув рукою до їхнього плаща, витягнувши звідти невеличкий потертий пергамент. — Ваше завдання - проникнути в будинок старого, на ім'я Амос. У його оселі ви знайдете щоденник, відомий як “Зірка Провидця”. Знайдіть його і принесіть нам.

Алекс взяв пергамент, його глиняні пальці обхопили його краї. Завдання здавалося досить простим, але він відчував приховану складність, що ховалася під поверхнею.

Кивнувши головою, постать у капюшоні відпустила їх, і вони знову розтанули в тіні таверни. Алекс і Зейн розвернулися, щоб піти, їхні кроки відлунювали на потертих дошках підлоги.

Коли вони вийшли на холодне нічне повітря, Алекс відчув, як на його плечі опустився важкий тягар. Місія, що чекала на них попереду, була пов'язана з небезпекою, а необхідність зберігати їхню надзвичайну таємницю додавала додатковий рівень складності.

Але, глянувши на Зейна, побачивши рішучість, викарбувану на його солом'яних рисах обличчя, він зрозумів, що вони готові зустріти будь-які виклики, які чекають на них попереду.