Читати книгу - "Похибка другого типу, Invisibility mask"

— Яка ж ти туга… Як же я скучив, — його голос був хриплим, губи залишали хаотичні поцілунки на моїй шиї, грудях, плечах.

Його слова пробіглися крізь мене хвилею тепла, змушуючи серце битись швидше.

Лео повільно почав рухатися, і кожен його поштовх був настільки глибоким, що я майже не могла дихати. Але поступово стало легше, і я відчула, як напруга змінюється на насолоду.

Коли я тихо зітхнула, він зрозумів, що тепер може діяти впевненіше, і більше не стримував себе. Рухи стали рішучішими, більш вимогливими, і звуки нашої близькості почали наповнювати кімнату, відбиваючись від стін і повертаючись до нас відлунням.

Лео підняв одну мою ногу, закидаючи її собі на стегно, і я відчула, як він увійшов ще глибше. Це було майже нестерпно, але разом із тим дарувало таку насолоду, про яку я майже забула.

Мої руки ковзнули до його спини, стискаючи її, поки хвилі задоволення прокочувалися крізь усе моє тіло.

— Ти зводиш мене з розуму, Арі, — його голос був майже гарчанням, коли він прискорив рухи, змушуючи мене повністю здатися його ритму.

Я відчувала, як моє тіло відповідає йому, підлаштовується під кожен його поштовх, ніби ми були створені одне для одного.

Коли кульмінація накрила мене, я вигнулася назустріч йому, гублячи всі слова. Лео незабаром пішов за мною, його рухи стали хаотичними, але разом із тим настільки владними, що я відчула, як він повністю розчиняється в мені.

Між моїх ніг усе приємно тягнуло, і я відчувала, як кожен м’яз у тілі відгукувався тихим протестом на будь-який рух. Я ледве могла поворухнутися, настільки все всередині здавалося розплавленим і розслабленим.

Лео, помітивши мою беззахисність, легко притягнув мене до себе, обіймаючи міцніше. Він укрив нас ковдрою, я притиснулася до нього ближче, поклавши голову на його груди. Його серце билося рівно, але гучно, і цей ритм був для мене чимось неймовірно заспокійливим.

Його рука м’яко ковзнула вздовж мого плеча, і я відчула, як кінчики його пальців залишають легкий слід тепла.

— Ти як? Все добре? — він запитав тихо, і в його голосі була ця знайома турбота, яка змушувала моє серце робити сальто.

Я підняла голову, щоб зустріти його погляд, але знову опустила її на його груди, бо моє тіло вимагало відпочинку.

— Мг… — лише це вдалося прошепотіти у відповідь, і я відчула, як його груди злегка здригнулися від сміху.

— Це я розумію як “так”, — відповів він, ніжно торкнувшись губами моєї маківки.

Цей теплий дотик змусив мене розслабитися ще більше. Я хотіла щось додати, але замість слів з моїх губ зірвався лише легкий видих.

— Спи, Янголе, — прошепотів Лео, стискаючи мене трохи міцніше. — Я тут.

І в цю мить мені не було потрібно нічого більше. Його обійми, його тепло і цей затишний спокій — усе це було для мене світом, у якому я хотіла залишатися.