Читати книгу - "Слова і фарби, Сергій Кузнєцов"

Про літературні творчі пошуки у Миргороді. Іронічно.

Я іду собі, гуляю пішки по проспекту.         

Маю наміри важливі та надійний вектор.  

Все шукаю осередок кращої культури,  

Бо бажаю показати твір з літератури.     

Я, упертий та завзятий, до мети прямую.       

Як знайду порядний заклад – трохи пригальмую. 

Не знаходжу! От халепа! Настрій дуже кислий.       

Все невдало – якщо звісно розповІсти стисло.   

Є палаци для культури, навіть є театри,    

Виставкові зали тощо, наче на Монмартрі.   

Але ж я шукаю заклад кращий та незвичний,

Бо я твір несу з собою – визначний, епічний. 

Де ж мені його шукати? Невеличке ж місто!

Отака проблема клята, бо містичне місце.     

Розвертаюсь іншим курсом. Плентаюсь по колу…

Без затримок та дискусій. Не журюсь ніколи.

Де б ті ноги не ходили – скрізь одне й те саме…

Але ж раптом наче диво – спів під небесами!  

ЧарівнЕ та загадкове у віршах насниться.

Літератори місцеві знають таємницю…    

Завернув в провулок хвацько. Де ж музей? Не видно!

«Завітай, – кричать зненацька, – в заклад до Давида!»

Я пригладив свого чуба й вуса посивілі,        

Роздивився. Бачу – чудо! Це ж Гурамішвілі!