Читати книгу - "Ненаписані романи"

Кожна мить історії людства зберігав в собі трильйони таємниць. Однозначної відповіді на них не може бути, навіть коли найдосконаліші комп’ютери включать в роботу. А втім, останні дослідження, проведені з мозком Альберта Ейнштейна, дали зовсім новий напрям філософії науки, підтвердивши ще раз, що ми, пихаті Земляни, стоїмо на березі неокрайного океану таємничості незнання: якщо раніше — до нового дослідження мозку генія — вважалося, що головною його субстанцією є нейронна маса, а глія — лише сполучна ланка між нейронами, то тепер учені вичислили, що мозок Ейнштейна, який проголосив нову якість мислення, складався на сімдесят процентів саме з глії… А вся ж система комп’ютерів будувалася на нейронному принципі! Отже, і в цьому випадку людство вибрало неправильний шлях, позбавивши себе гігантського обсягу знань?!)

— Я ніколи не забуду тих промов, які виголосили над труною Ілліча, — вів далі Кржижановський. — Я не любив і досі не люблю Сталіна, але його промова, ще невідредагована його помічниками Товстухою і Мехлісом, — була найсильнішою з усіх, хоч і дуже відрізнялася від тієї, яка опублікована в зібранні його творів…

Через тринадцять років, у тому ж Колонному залі, Сталін (коли ще не почалося прощання) заридав і, притиснувши до себе голову Серго, вбитого за його наказом, упав — в істериці — на підлогу, тягнучи за собою тіло людини, вихованої Леніним у невеличкому французькому містечку Лонжюмо.

* * *

Коли труну з тілом Сталіна виносили з Колонного залу, я стояв біля манежу. Але серед тих, хто йшов у похоронній процесії, був мій друг — журналіст Олег Широков, одружений тоді на одній з далеких родичок Йосифа Віссаріоновича. Він і розповів мені епізод, який назавжди закарбувався в пам’яті.

Труну виносили з під’їзду Будинку Рад Берія і Маленков, на зріст вони були значно нижчими за сатрапа; в другому ряду йшли Хрущов і Молотов. Труну трохи перекосило. Берія, не приховуючи роздратування, наказав:

— Вище піднімайте! Вище!

Всі підняли руки. Тільки один не послухався команди.

Його звали Хрущов…

Примітки

1

Центральна комісія поліпшення побуту учених.

2

Від російського скорочення: «барак усиленного режима».

3

Однак ветерани, які знали Р. Зорге та його дружину, запевняють, що сина в них. не було (прим. автора).

4

«Павло Іванович» — так товариші по службі називали Яна Берзіва; і його рекомендували на цю посаду Ф. Е. Дзержинський, М В. Фрунзе (прим. Н. В. Звонарьової, секретаря Берзіна).