Читати книгу - "Дивовижна історія Мері Стенз"

Вона сумно всміхнулася.

— Є тільки один чоловік, від якого я не хотіла б боронитися…

Дарк пустив цей натяк повз вуха.

— Поки ви тут, Мері, чи можна зробити кілька знімків для історії?

— Можна, — дозволила вона.

Деякий час він порався з фотокамерами та освітлювальним приладдям, тоді зробив серію знімків з різних точок.

— Мабуть, я не зможу більше прийти, — сказала Мері. — Надто часто зникати ризиковано. Рано чи пізно Віллербі дізнається про це.

— Може, ще хоч раз, — попросив Дарк. — У самому кінці, як зразок готової продукції.

— Постараюся.

Він заходився прибирати лампи.

— Як нам підтримувати зв’язок?

— Навряд чи це можливо, — відказала вона. — Телефонні розмови Віллербі може підслухати, Мабуть, краще передати записку через Пенелопу. По-моєму, так буде безпечніше.

— Атож. Пенелопа славна дівчина.

— І ще одне, Поле. Як тільки скінчиться дослід, вони приберуть мене звідси, поки розпочнеться рекламна кампанія.

— Куди?

— Здається, на південь Франції.

Він запитливо звів брови.

— Навіщо?

— Задля безпеки. Я гратиму роль красуні-манекенниці на відпочинку.

— Скидається на те, — зауважив Дарк, — що Фасберже вскочив у халепу з цим “Врододієм”. Те, що почалось як спритний рекламний трюк, перетворилося на небезпечну вибухівку, і тепер він одчайдушно силкується запобігти, щоб хтось не підпалив гніт. Якби пощастило стримати все це в рамках рекламної кампанії, він, можливо, й викрутився б і уникнув би розголосу в пресі. Але він не врахував однієї деталі — того, що “Очевидець” узявся до цього раніш, ніж воно почалось, і що весь цей час ми дістаємо інформацію з перших рук. Оце саме те, чого Фасберже не зможе стримати. — Він позирнув на ручний годинник. — Ого, вже чверть на четверту. Мабуть, час одвезти вас до “Онікс-Асторії”. Вам треба хоч трохи поспати.

— Так, — погодилася Мері, — я й справді стомилась.

Дарк повіз її безлюдними вулицями й зупинив машину біля самого готелю.

— Незабаром побачимося, — мовив він.

Мері присунулась ближче, бліда й напрочуд гарна.

— Поле, не дуже зашкодьте мені, — прошепотіла вона.

— Постараюся.

Він обняв її однією рукою й поцілував. На мить його заполонила гаряча хвиля почуття, але він відпустив дівчину й відчинив дверцята машини.

— На добраніч, Мері, — мовив тихо.

Вона сумно поглянула на нього.

— На добраніч, Поле.

Дарк дивився, як вона входить у принишклий готель — самотня, зовсім чужа цьому дивному світові розкоші й краси, безжальної комерції і войовничої преси, що міцно обплутав її своїми тенетами.

Він стомлено зітхнув, увімкнув мотор і поїхав назад.

Розділ шістнадцятий

Аманда Белл зняла телефонну трубку і викликала чергову на комутаторі.

— У містера Фасберже нарада, — попередила вона. — Не з’єднуйте нікого з його кабінетом до мого розпорядження.

Вона поклала трубку і, відкинувшись на стільці, обернулася до Фасберже. Той важко розсівся у своєму обертовому кріслі і, навалившись ліктями на стіл, у свою чергу звів очі на Віллербі.

Ерік Віллербі, закинувши ногу на ногу й почуваючи себе цілком невимушено, з ледь помітним зверхнім виразом переглядав якісь нотатки в невеличкому записнику.

— Прошу, говоріть далі, — холодно мовив Фасберже.

— Це почалося ще того першого вечора в “Онікс-Асторії”, коли ви, я і міс Смайт сиділи разом в американському барі. Ви, може, пам’ятаєте, вона тоді дзвонила по телефону подрузі.

— Еге ж, пам’ятаю.

— Так от, того ж таки дня, але трохи раніш, я побував у квартирі міс Смайт і розмовляв з її подругою, щоб пояснити заходи, вжиті фірмою. У квартирі телефону немає.

— То виходить…

— Насправді міс Смайт дзвонила своєму особистому знайомому.

Фасберже розгублено наморщив чоло,

— Навіщо ж вона прикидалася?

— Атож, — радісно підхопив Віллербі. — Навіщо вона прикидалася? Як видно, через те, що, коли б ми встановили особу знайомого, це загрожувало б прикрощами їй і вам.

— Шкода, що ми не бачили, який номер вона набирала.

— Вона затулила диск рукою. Проте існує метод визначення номера за клацанням диска.

— Отже, ви таки маєте номер?

Віллербі самовдоволено всміхнувся.

— Авжеж. Потім я сказав про це міс Смайт, щоб побачити, як вона реагуватиме. Вона трималася насторожено, ніби щось приховувала.

— Ви дізнались, хто він такий?

— Так. Це було не дуже важко, його ім’я є в телефонній книзі. Звуть його Пол Дарк, він має квартиру в Найтсбриджі.

— Ага, — замислено мовив Фасберже. — А що ж він усе-таки за один, цей Пол Дарк?

Перш ніж відповісти, Віллербі витримав театральну паузу.

— Редактор відділу репортажів у журналі “Очевидець”, — з притиском проказав він.

Фасберже голосно застогнав і впав у крісло. Тоді, приголомшено втупивши очі перед себе, почав ритмічно вистукувати пальцями по столу.

Аманда Белл спитала:

— А ви з’ясували, відколи міс Смайт зв’язана з Дарком?

— Атож, — жваво озвався Віллербі, видимо задоволений собою. — Від самого початку досліду, а може, й раніш.

— Ви дістали ці відомості від самої міс Смайт?

— Ні, і не від містера Дарка. Вчора, коли дівчина була в Стенморі, а Дарк, за моїми розрахунками, в редакції, я взяв на себе сміливість залізти до нього в квартиру. — Він вибачливо усміхнувся. — Я маю неабиякий досвід. Для мого фаху це корисна навичка. Ви, звісно, розумієте, що я вдався до цього з чисто пізнавальною метою і залишив там усе, як було.

— Так, так, — нетерпляче мовив Фасберже. — То що ж ви знайшли в Дарковій квартирі?

— Камери, освітлювальні лампи, тобто всіляке фотоприладдя. А також великий письмовий стіл із замкненою шухлядою. Замок був незвичного зразка, а я не мав при собі ключів або інструментів, що підійшли б до нього. Але зрештою я все-таки його відімкнув.

— Ну, і що ж?

— У шухляді була тека з повним і детальним викладом плану “Врододій”, а до того ж десятки фотографій та кольорових плівок із зображенням Лори Смайт на всіх стадіях її, сказати б, метаморфози. Я прочитав усе, що там було. В цілому це складає дуже ретельно розроблене й безжальне викриття всього досліду з “Врододієм”. Доктор Рафф постає в дуже непривабливому освітленні — навряд чи це йому сподобається. Та й про вас, містере Фасберже, там говориться чимало невтішного, а також про рекламних агентів. Зважте, що весь звіт досить об’єктивний і виглядає цілком обгрунтовано, хоч надто вже гострий. Він може відчутно похитнути авторитет вашої фірми і знищити “Врододій” як косметичний засіб ще до того, як його пустять у продаж.

— Це дуже схоже на звичайні методи “Очевидця”, — зауважила Аманда Белл. — Але яким чином Пол Дарк дізнався про те, що міс Смайт і є та сама дівчина, над якою провадили дослід?

— Йому