Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » В країні дрімучих трав 📚 - Українською

Читати книгу - "В країні дрімучих трав"

179
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "В країні дрімучих трав" автора Володимир Григорович Брагін. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 86
Перейти на сторінку:
інший ближче до кулі. Перепочив. Придивився. Зовсім не мотузяною драбиною я спускався до кулі. Я перебував у велетенській рамі; канати від рами променями сходилися до центра і перепліталися частою спіраллю. Сітка!

Мене гойдає все дужче й дужче. Звідки наростає це гудіння, різке й пронизливе? Можна оглухнути!

Поряд зі мною в сітці борсається якась істота, вона пручається, кидається на всі боки, проте усе міцніше прилипає до канатів.

Як позбутися цього жахливого розгойдування? Треба якнайшвидше спуститися до крупинки. Я шукаю ногами інший канат. Впираюсь у нього, відриваю руки від верхнього і, перебираючи по черзі руками й ногами, спускаюсь дедалі нижче й нижче.

Ще два-три рухи, ще один перехід з одного каната на інший — і я дотягнусь до кулі. Та раптом з кутка сітки показалося волохате чудовисько. Я завмер.

…З густої шерсті дивляться вісім очей. Розташовані симетрично, вони дивляться в різні боки.

Чудовисько зробило рух, і на спині в нього став помітний великий білий хрест.

Це павук-хрестовик! Значить, велетенська мотузяна драбина з променями, що розходяться навсібіч, — павутиння. А істота, яка борсається, гуде й пручається, — муха.

Який я був слабкий, безпорадний перед павуком! Але тоді я не почував страху.

Я ще, очевидно, не звик до думки, що менший від павука і що загибель моя неминуча. В мене було одне бажання — якнайкраще розглядіти цю дивовижну істоту. Допитливість врятувала мене. Я не зробив жодного жесту, ані найменшого руху. Я завмер. Дивився. Переді мною був майстер-ткач у своїй майстерні. І я згадав міф про Арахнею.

Арахнея — найкраща ткаля старогрецьких міфів, вона змагалась у майстерності із самою Афіною Палладою.

Арахнея була дочкою селянина з Лідії. Вона вміла прикрашати свої тонкі тканини малюнками. Та ось до богині Афіни — покровительки ремесел і всіляких жіночих робіт— дійшов поголос, ніби Арахнея так запишалася своїм умінням, що похвалилася перемогти в майстерності Афіну.

Богиня, якій це боляче дошкулило, прибрала вигляду старої баби, прийшла до ткалі і запропонувала їй позмагатися в ткацькій майстерності. Обидві взялися до роботи. Арахнея майстерно виткала на тканині зображення пригод і перетворень богів Олімпу. Тут стара — богиня Афіна — заходилась шукати вади в роботі Арахнеї. Та їх не було.

Афіна мусила визнати себе переможеною. Нелегке визнання! І, спалахнувши гнівом, мстива Афіна вдарила ткалю човником по голові й перетворила її на павука, що приречений довіку ткати своє павутиння.

В моїй уяві несподівано виник цей стародавній міф і так посів мої думки, що я не зробив жодного метушливого руху. Цим я врятував себе. Адже павуки не нападають на нерухомі предмети.

А тим часом істота, що була майже поряд зі мною, билася, борсалася, силкуючись вирватися з липкого павутиння. Павук наближався до своєї жертви — мухи. Хижак інстинктивно кидається на рухливу здобич.

Пливло в повітрі вісім очей, дивлячись навсібіч, пливли ноги з гребенями-щітками, видно було щелепи, схожі на леза складаного ножа.

Муха рвонулася в мій бік. Зараз вона була зовсім біля мене. Я залишався нерухомим. Павук кинувся на муху. Він сповивав її білими нитками.

Павук наче прилип до своєї жертви. Треба виграти час! Треба схопити кулю й тікати! Спускаючись, я раз у раз оглядався. Там, де була муха, висіло тепер на павутинні чорне, обтягнуте білими нитками “плаття” мухи. Я розгледів у різних місцях павутиння кілька таких самих грудочок. Хай павук розправляється зі своєю жертвою. Мені потрібен мій м’яч — крупинка, що повертає зріст.

Я кинувся до кулі. Сталося найгірше: від удару ноги мотузка, на якій я стояв, різко хитнулась. Я перескочив на іншу. Павутиння почало коливатися, тремтіти, і павук поспішив до того місця, де найбільше тремтіла його сітка. Він кинувся до мене!

ВИСТУП СТАРОГО ПЕНЬКА

Я зірвав з плечей свій плащ. Розмахуючи, крутячи плащем у повітрі, я почав цілитися ним у павука. Можливо, в ці хвилини жести й рухи людини з плащем чимось нагадували іспанського матадора, який б’ється на арені з биком. Можливо. Але не про це я думав. Я бачив чудовисько і знав: загину, загину, мов муха, якщо не затримаю, не накрию його голову плащем. Кинув плащ і… промахнувся. Плащ не долетів до павука, а зачепився за крупинку і прикрив її. Канати тремтіли. Бою матадора з биком не вийшло: Та все-таки цей невдалий кидок врятував мене. Павук кинувся не на мене, а на плащ, під яким була крупинка, і заходився її “сповивати”.

Павук “обробляв” мого плаща з такою ж ретельністю, з якою розправлявся б з живою мухою. Яка ілюстрація на тему про різницю між інстинктом і розумом!

Павук тче складні і вибагливі тенета. Але як виконує він усю свою роботу? Тільки інстинктивно, автоматично відповідаючи на зовнішній сигнал-подразник. Наочний приклад переді мною.

Крупинку я вже не дістану… Мерщій звідсіля! Ще не все втрачено! Надія — ні, тінь надії — промайнула в ті хвилини переді мною: десь там, унизу, в океані трав, лежить друга крупинка, що повертає зріст. Її я й розшукаю… Далі від павука! Я побачив раму, межу велетенської сітки, схопився руками за якийсь канат і, розгойдуючись над прірвою, почав ногами шукати міцну опору… Знайшов. Я — поза павутинням!

І ось я вже стою на якомусь виступі або сучку пенька.

Поволі й обережно, тримаючись за цей виступ, переступаючи ногами через вибої на корі пенька, я спускаюсь усе нижче й нижче, туди, де глухо шумлять трави. Десь там друга крупинка…

Мої рухи знову привернули увагу павука. Він, очевидно, розправився з плащем, що прикривав пілюлю, значно раніше, ніж я гадав. Павук мене переслідує. Але я за рамою павутиння. Тут павукові мене не дістати! Там, у себе на павутинні, цей хижак — господар. Лише там!

Але ось павук з’явився біля рами свого павутиння. Випустив мотузку. Спускається по ній. Він уже гойдається над моєю головою. Я знову завмер. Мені здавалося, що всі вісім чорних очей павука почали дивитися на мене. Мотузка довшала, павук наближався до мене. Я кинувся вбік, заліз в якусь заглибину. Хай павук мене пошукає! Спостережний пункт у мене чудовий!

Павук зачепився за виступ, на якому я допіру стояв. Звідти почав спускатись до мене.

Різке, оглушливе гудіння розітнуло повітря. З своєї схованки я побачив: якась тварина, пролетівши, зачепила канат, що приліпився до виступу. Павук ковзнув по канату вгору. Знову гуркіт. Я ступив крок назад і попав ногою в якийсь колодязь. Упав, майже потонув у липкій м’якій масі.

1 ... 27 28 29 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В країні дрімучих трав», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "В країні дрімучих трав"