Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Ніжно відданий Декстер 📚 - Українською

Читати книгу - "Ніжно відданий Декстер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ніжно відданий Декстер" автора Джеффрі Ліндсей. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 76
Перейти на сторінку:
що був би повністю враженим, — посміхнувся я і передав роздруківку зі свого комп'ютера. — Поки я буду з полегшенням зітхати, ти міг б на це глянути.

Кайл насупився і розгорнув аркуш.


— Що це?


Дебора нахилилася вперед, відразу ставши схожою на юну поліцейську собаку-шукача, якою вона, власне кажучи, і була.


— Ти все-таки знайшов щось! — вигукнула вона. — Я так і знала!


— Тут тільки пара адрес. — зауважив Кайл.


— Одна з них може служити притулком для не дуже звичайного медика з південноамериканським минулим, — пояснив я і розповів, як відшукав адреси. Треба було віддати Кайлу належне, він виглядав приголомшеним навіть у темних окулярах.


— Мені слід було б самому про це подумати, — сказав він. — Дуже добре, — Кайл схвально кивнув, клацнув по листку пальцем і додав: — Йди по слідах грошей. Працює кожного разу.


— Але я не можу бути абсолютно впевненим. — сказав я.


— Ну, я готовий закластися на це, — заперечив він. — Гадаю, ви знайшли доктора Данко.


Я глянув на Дебору. Та похитала головою, і я знову подивився прямо в сонцезахисні окуляри Кайла.


— Цікаве ім'я. Польське?


Чатскі прочистив горло і подивися на води затоки Біскейн.


— Напевно, це було ще до вас. У той час крутили рекламний ролик. Данко представляє машинку для автоматичного нарізання овочів. Вона ріже, вона пиляє... — він повернув на мене темні окуляри і закінчив: — Тому ми і назвали його доктором Данко. Він виготовляв порізані овочі. Це жарт, який може подобатися тим, хто знаходиться далеко від дому і постійно бачить жахливі речі.


— Але тепер ми бачимо їх поблизу дому, — зауважив я. — Чому він опинився тут?


— Довга історія.


— Це означає, що він не хоче тобі говорити. — пояснила Деб.


— У такому разі я візьму ще одне крабове канапе. — я простягнув руку і забрав останній шматочок із тарілки. Вони справді чудово куштували.

— Ну давай, Чатскі, — продовжила Дебора. — Є гарні шанси, що ми знаємо, де знаходиться хлопець. Що ти будеш з цим робити?


Він поклав свою руку поверх її і посміхнувся.


— Я буду їсти. — відповів Кайл, а вільною рукою взяв меню.


Дебора мовчки дивилася на його профіль. Потім вивільнила руку і пробурмотіла:


— От лайно.


Їжа насправді була відмінною, а Чатскі трудився на славу, аби бути доброзичливим і приємним, немов вирішив, що якщо не можеш сказати правду, то будь хоча б чаруючим. По правді кажучи, мені не було на що скаржитися, оскільки сам постійно вдавався до аналогічного трюку, однак Дебора не виглядала дуже радісною. Вона з похмурим виглядом колупала виделкою в тарілці, а Кайл сипав анекдотами і цікавився моєю думкою про долю футбольної команди «Маямі Долфінз». Мені було рішуче плювати, чи отримають «Долфінз» Нобелівську премію з літератури, але будучи добре змайстрованим імітатором людини, я відтворив кілька заздалегідь підготовлених зауважень на цю тему, які цілком задовольнили Чатскі, і він продовжив порожню балаканину в максимально доброзичливій ​​тональності.


У нас навіть був десерт, але мені здалося, що трюк Чатскі «відволікай-їх-наїдками» зайшов занадто далеко, враховуючи те, що ні Дебора, ні я не відволіклися. Проте десерт був дійсно смачним, тому скаржитися було б просто по-варварськи.


Звичайно, Дебора все життя трудилася з усіх сил, аби перетворитися на варвара, тому, коли офіціант поставив перед Чатскі шоколадний об'єкт величезних розмірів, а Кайл з двома виделками в руках повернувся до Дебори і вимовив: «Отже...», вона, скориставшись моментом, жбурнула свою виделку на центр столу.


— Ні! — вигукнула вона. — Я не хочу ще однієї чашки цієї довбаної кави і цього довбаного шоколадного фу-фу. Я хочу довбану відповідь. Коли ми схопимо цього хлопця?


Він подивився на неї не тільки з подивом, але навіть із певним задоволенням, неначе у роді його діяльності жінки, які жбурляти виделки вважалися корисними і приємними, але він вирішивши, що Дебора трохи квапилася.


— Чи не міг би я спочатку закінчити свій десерт? — відповів Кайл.


Глава 12


Дебора везла нас на південь по Діксі Хайвей. Так, я не обмовився: нас. На мій подив, я перетворився на дуже цінного члена Ліги боротьби за справедливість, і мені випала честь поставити свою незамінну особистість на шляху зла. Хоча вся ця ситуація була далеко від задовільної, все ж один випадок майже виправдав зусилля.


Ми стояли на вулиці біля ресторану, чекаючи, поки валет піджене машину Дебори. Чатскі щось пробурмотів собі під ніс «Що за чорт...» і неквапливо попрямував по під'їзній алеї. Я спостерігав, як він підійшов до воріт і подав знак рукою каштановому Taurus, що стояв під пальмою. Деб подивилася на мене, ніби все це було моєю виною, а потім ми обидва почали споглядати, як Чатскі помахав рукою у водійське вікно, яке негайно опустилося, аби показати нам всім вічно пильного сержанта Доукса. Чатскі обперся об ворота і сказав щось Доуксу, від чого той глянув у мій бік, похитав головою, підняв скло і поїхав геть.


Підійшовши до нас, Чатскі нічого не сказав. Але він таки поглянув на мене дещо по-іншому, коли сідав на переднє пасажирське місце машини Дебри.


Через двадцять хвилин ми опинилися біля торгівельного центру, що знаходився там, де Куайл Руст Драйв тягнувся зі сходу на захід, перетинаючи Діксі Хайвей. Кілька бічних вулиць йшли в тихі квартали, населені в основному робочим людом. Уздовж вулиць розташовувалися невеликі доглянуті будиночки, як правило, з двома машинами на коротких під'їзних алеях і декількома кинутими на галявинах велосипедами.


Одна з таких вулиць повертала наліво і закінчувалася тупиком, а там ми і знайшли потрібний нам будинок — споруду, покритою жовтою штукатуркою, та із занадто запущеним двором. Перед будинком стояв неабияк пошарпаний сірий мікроавтобус, на борту якого червоними літерами було написано «HERMANOS CRUZ LIMPIADORES» — Хімчистка братів Круз.


Обігнувши глухий кут і проїхавши ще приблизно половину кварталу, Дебора пригальмувала біля будинку, поряд з яким було припарковано з півдюжини машин, а з будівлі долинала гучна музика в стилі реп. Деб розвернула автомобіль радіатором у сторону нашого об'єкта і встала під деревом.


— Що ви думаєте? — запитала вона.


Чатскі лише скинув плечима.


— Фух, може й воно. Давайте трохи поспостерігаємо.


І це й стало всією нашою грандіозною розмовою на наступні пів години. Підтримувати життя свого розуму протягом цього часу було досить складно, тому я зрозумів,

1 ... 27 28 29 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ніжно відданий Декстер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ніжно відданий Декстер"