Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки 📚 - Українською

Читати книгу - "Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки"

395
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки" автора В'ячеслав Васильченко. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 133
Перейти на сторінку:

«Значить так, — відразу ж майнув у думки, гаючи „коштовні“ хвилини відпустки, — є машина, що, гіпотетично, якось стосується вбивства. Правда, підтікання мастила ще ні про що не говорить. Мало в кого сальник міг прорватися. Але те, що автомобіль пов’язаний з банком Довганя, — уже щось.

Далі. Довгань одружений втретє. Для сьогоднішньої типу еліт це, швидше, норма. Тут у шанованого Бориса Дмитровича теж, як і з бізнесом, усе в ажурі. А що не так? Не дуже схожий на безутішного вдівця. Щось у його поведінці не те. Якоюсь цинічністю повіває. Та й одкровення ці… Добре, що я його провідав.

Надія Довгань. Найдовше кохання нашого банкіра. Відверто зізналася, що ненавиділа „спадкоємицю“. Це зрозуміло. Мотив для вбивства ще той. Хоч „матеріально“ вона нічого не виграє. Хіба що така-сяка сатисфакція… Щоправда, помста може перекривати будь-які „матеріальні“ мотиви…

Дмитро Довгань. Теж ненавидів нову батькову дружину. Навіть убити погрожував. Зараз за кордоном. Захоплення таємницями. Енциклопедія вовків…»

Залунала «Весна». Дістав з портфеля телефон. У співрозмовники набивався головред.

— Настовбурчуй вуха що є сили, — у відповідь на Лисицине «алло» пророкотав він голосом володаря Всесвіту. — Твоя «Інсигнія» належить одному з топ-менеджерів «BDD-Банку» Столярчукові Олегу Геннадійовичу. Йому 38 років. Освіта вища — економічний факультет Львівського університету. Спеціальність — фінанси та кредит. На посаді три роки. Одружений. Має дочку. Характеризується як міцний фахівець і талановитий керівник. Живе в Гореничах у власному будинку. Захоплення — полювання, пейнтбол, подорожі і… Дуже вже небайдужий до жіночої статі. Хоча, це, напевно, і не вада, а, скоріше, достоїнство. Емемескою вишлю фотографію. Все. Бувай.

— Щось ти напрочуд небагатослівний. А мастило? — ледве встиг загальмувати Бондаренка.

— Треную сестру таланту…

— Ну а мастило?! — не відступав професор.

— А мастило — не вмастило. Поки… Ну й чіпкий же ти, Богдане. Немов злодій до чужого добра. На все свій час. Бувай.

«Он як, — ховаючи телефон у портфель, повернувся до міркувань Лисиця, але зупинився: зараз прийде повідомлення. „Nokia“ в очікуванні лягла на стіл. — Виходить, пан Столярчук працює у Довганя, дуже любить жінок і живе в Гореничах. Але найголовніше, за машинкою своєю погано стежить. Мастильце у нього, бачте, підтікає. Ай-ай-ай, погано це».

— Начальника, тобі есемеска, есемеска прийшов… — заклично вібруючи, пародійним голосом повідомив телефон. Лисиця «розпечатав листа». Олег Столярчук продукував чоловічу «міцність» навіть із фотографії. Справді сильна особистість. Такі подобаються жінкам. Їх помітно відразу. «Непогано б за тобою постежити, — ледве чутно сказав „Столярчукові“. — Га? Як ти до цього поставишся? Позитивно? От і я про те. Дуже вже ти цікавенький овоч. А я жах як люблю займатися всім цікавеньким».

Немов професійний поглинач тістечок, розправився зі шматочком смачної насолоди, запивши чаєм. На це пішли, напевно, три хвилини. Ще хвилина — й оплатив рахунок. Далі — старт із прискоренням — до метро. Слалом-гігант у людському потоці. Поспішає. Терміново потрібна люба Асікс. Ця фея із мрій зовсім недавно стала власністю професора. І відтоді — у його безмежній владі. За нею нудьгував більше, ніж за ким-небудь іншим. Цим новим «любовним» зв'язком просто впивався. Бо одержав те, чого давно бажав, про що плекав постійні мрії. І от зараз мчався до неї. І, крім неї, ніхто не потрібен. Хіба що вбивця Ольги Довгань. Але де ж він?..


Фрагмент однієї зі статей Володимира Ярчука:

«Вроджений вовкулака — це чаклун. Вовчий образ прибирає, коли захоче. Удень він — звичайна людина, проте коли настає ніч, перевтілюється у вовка. Для цього перекидається кілька разів через голову або перестрибує в лісі через криву деревину. У вовчій подобі йде до лісу, пристає до зграї справжніх вовків і проводить із ними нічний час, живучи їхнім життям. Такий період може тривати, скільки завгодно. Перед світанком повертається до людського життя. Щоб знову стати людиною, вовкулака-чаклун тричі перестрибує через дерево. Ця обрядодія символізує подолання межі між двома світами — лісовим (потойбічним) і світом людей. Існувало вірування, що вроджений вовкулака під пахвою мав місце, в якому з'єднувалися краї шкіри. З нього шкіру вивертали, щоб здійснити перевертництво.

Зачарованими вовкулаками стають прості люди. Вовками їх робили за допомогою чаклунства.

На вовкулаків можуть перетворювати через образу. Тоді таке перетворення виступає як помста. Або з корисливою метою, щоб у вовчій подобі досягти певної мети. Чаклун, що здійснив перевертництво, визначав, скільки зачарованому бути вовком. Такий вовкулака живе у вовчій зграї, але серед вовків він може бути тільки один. Справжні вовки харчуються м'ясом, а вовкулака одержує від них кров здобичі. Якщо зачарованому вовкулаці вдається загризти вовка, він знову стає людиною. Відчарованого вовкулаку знову зробити вовком неможливо…»

9

Неспішним плином вулиці Сагайдачного приплив-таки до центрального офісу «BDD-Банку» з боку Контрактової. «Пришвартувався», трохи не доїжджаючи. Люба Асікс притулилася до бордюру, немов хотіла сплющитися до розмірів консервної банки. Але ставати кількою в томатному соусі Лисиця не планував. Найближчим часом — так точно. Зараз понад усе жадав перетворитися на величезні, як вуха Чебурашки, очі. Щоб стежити за виходом з банку і стоянкою.

1 ... 27 28 29 ... 133
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки"