Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Що не день, то субота 📚 - Українською

Читати книгу - "Що не день, то субота"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Що не день, то субота" автора Пауль Маар. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 36
Перейти на сторінку:
заплескали в долоні куди дужче, ніж перед тим Губертові. Це була справжнісінька овація.

Овація Суботикові.

— Ось побачиш, що з тобою буде, як я покличу свого старшого брата! — погрозив Губерт.

— А де ж він тепер, той старший брат?

— У місті.

— Дуже добре! — зрадів Суботик. — Коли вже ти однаково підеш до міста, щоб привести свого брата, приведи, будь ласка, і моїх п’ятьох. Ти знайдеш їх у боксерському клубі. Вони саме готуються до чемпіонату Європи а боксу.

— Подумаєш, хвалько! Нап’яв на себе якогось несусвітного костюма і гне кирпу! — аж заходився Губерт від люті.

— Костюм цей називається водолазним, — м’яко поправив його Суботик. — Але звідки тобі теє знати?! Ти ж не полював на акул у Тихому океані.

— На акул?.. А це справді водолазний костюм?.. Ти був на Тихому океані? Розкажи нам!.. — одне з-перед одного загукали діти. Всі вони щільно обступили Суботика, і навіть у Губерта в очах спалахнули іскри зацікавлення.

— Я не хочу вам набридати нашими сімейними пригодами. Для вас це буде, мабуть, нецікаво.

— Ну що ти! Розповідай! З ким ти був на Тихому океані? — наполягали діти.

— Звичайно, з татом! Із ким же ще? — вигадав Суботик.

— А як його звати? Він що, капітан? І в нього такий самий кумедний ніс, як у тебе?

— Мого тата звати Пляшкер.

— Пляшкер! — засміялися діти. — Як смішно!

— Вам що, не подобається? — грізно запитав Суботик.

Сміх одразу ж ущух.

— Мій тато — штурман на величезному кораблі, — вів далі Суботик.

— А як звати капітана? — гуртом запитали діти.

— Капітана звати Обердубер. Він завжди кудись ховає якір, щоб злодії його не вкрали. Буває, що він не може його знайти, тож звільняє всіх матросів від роботи і вони роблять, що кому заманеться. А ще в нас на кораблі є куховарка. Її звати баба Моркван.

Суботик здивовано подивився на дітей:

— Чого ви не смієтеся з баби Моркван? От у неї справді смішне прізвище!

Діти засміялися й почали вмовляти Суботика:

— Розказуй, будь ласка, далі!..

Суботик підвів очі, неначе щось пригадуючи, відкашлявся й почав:

— Отже, пливемо ми якось на нашому кораблі в Тибетському океані...

— Ти казав, що плавав у Тихому океані! — перебила його одна з дівчаток.

— Вже й обмовитися не можна! — сказав Суботик. — Звичайно ж, я мав на увазі Спокійний, чи то пак, Тихий океан.

— А який він, той океан? — допитувалася дівчинка.

— Ну, а ти сама як гадаєш? — буркнув Суботик. — Звісно який! Угорі — небо, а знизу — вода...

Отож пливемо ми зі швидкістю вісімдесят вузлів за годину! Я лежу собі на палубі й смагну під пекучим сонцем. І раптом бачу: ліворуч від мене з води стримить величезний чотирикутний плавець... Чи, може, це було праворуч? — замислився Суботик. — Дайте-но мені подумати... Аби ж то не збрехати...

— Акули мають трикутні плавці, — зауважив маленький хлопчик серед загальної тиші.

— Невже? — здивувався Суботик. — А ти не перепиняй мене!.. То на чому я спинився?

— На чотирикутному плавцеві! — гуртом вигукнули діти.

— Так, на чотирикутному плавцеві! — повторив Суботик. — Я відразу ж кличу капітана: “Капітане, погляньте, яка дивовижна рибина! Що це? Акула? Ні! В неї-бо чотирикутний плавець!” Капітан перехилився через борт і зблід, як крейда. Він схопився за щоглу і прожебонів: “Усе! Кінець!.. Ми пропали!.. Ця акула — цар усіх акул. Це — людожер Злобер. Він проковтнув більше матросів, ніж навіть сам слон!”

— Слони не їдять матросів! — заперечила якась дівчинка.

— Саме це я й сказав капітанові! — притакнув Суботик.

— А чому в акули був чотирикутний плавець? — допитувався один із хлопчиків.

— Їй відірвало кінчик плавця в морській битві, — мимохідь пояснив Суботик і повів далі: — Я тут-таки надягаю свій водолазний костюм, хапаю мотузок, стрибаю з корабля в море і опиняюсь поруч із чотирикутним плавцем Злобера.

— Як страшно! Жах та й годі! А що було далі? — навперебивки вигукували діти.

— Я переміг Злобера і зав’язав йому величезну зубату пащу!

— А як?! А чим?!

— Отим мотузком, що я захопив із собою.

— Розкажи, як ти все-таки зумів подужати Злобера!

— Ніколи мені розповідати з усіма подробицями, — відмахнувся Суботик. — Одне слово, дотягли ми Злобера на мотузку аж до найближчого порту.

— А

1 ... 27 28 29 ... 36
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Що не день, то субота», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Що не день, то субота"