Читати книгу - "Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти, Данило Борисович Яневський"

Цар Соломон, Храм та Хірам Абіфф

«Кожен повинен знати, як вмерти, щоби жити у вічності»

Закон Хірама

Храмова гора — пагорб над Кедронською долиною у південно-східній частині старого міста Єрусалима. За переданнями Талмуда, з цього місця Бог взяв землю для створення Адама. На цьому місці Адам, пізніше Каїн і Авель, Мельхіседек і Ной приносили свої жертви. У юдейській, християнській і мусульманській традиціях це те саме місце, на якому Авраам був випробовуваний Господом і традиційно ототожнюється з місцевістю Моріа. На Храмовій горі цар Давид, історичне існування якого підтвержжує стела Тель-Дана, знайдена у 1993 році з надписами на арамейській мові, нанесеній молотком та зубилом на базальтову плиту, датовану IX–VIII століттьям до н. е., заповідав, а його син і спадкоємець престолу — Соломон побудував там Храм.

Храм на славу Великого Будівничого Всесвіту. Керував зведенням Храму Хірам Абіфф. Аби здійснити цю велику справу, Хірам поділив робітників на три групи. Учні, що належали до першої, мали рубати й обтесувати ліс на Ліванській горі, а також витягати і обробляти будівельний камінь. Одним із методів видобутку каміння було застосування дерев’яних балок, які вкладали у скелю та поливали водою, що призводило до набухання балок та розлому каміння. Завданням підмайстрів, які склали другу групу, було закінчення обробки матеріалів, підготовлених учнями, та укладання цих матеріалів під наглядом робітників третьої групи, що називалися майстрами. Ці останні одержували вказівки просто від Хірама в таємному приміщенні, названому Середньою Палатою, яка пізніше мала стати святилищем Храму. На спорудженні Храму були зайняті тисячі робітників. Можна зрозуміти, що без порядку, який запровадив Хірам, важко було б керувати такою кількістю людей. Кожна група мала свій знак і таємне слово, яке робітник повинен був сказати скарбнику, щоб одержати платню. В такий спосіб кожен міг мати те, що йому належало. Учні переходили до групи підмайстрів після відповідного часу, якщо вони заслужили це своєю умілістю та ретельністю. Так само підмайстри могли бути піднесені до майстрів. Спорудження храму під керівництвом Хірама наближалось до завершення, і будівля мала стати гідною свого призначення. Але троє підмайстрів задумали будь-що-будь вирвати у нього Священне Слово майстрів, щоби обманом одержати вищу плату без необхідних зусиль та проникнути в Середню Палату. Вони вирішили погрозами залякати Хірама, аби під страхом вирвати у нього те, що не сподівалися отримати згідно із своїми заслугами. Та надії їхні виявились марними.

У Храмі було троє дверей: одні — на схід, що сполучались із Середньою Палатою і призначались для майстрів, другі — на південь і треті — на захід. Ці останні двері правили за вихід для всіх робітників. Ними також звичайно виходив Хірам після огляду денних праць, бо в цей час майстер завжди виходив останнім, перебував у самоті й без захисту. Кожен із змовників став біля одних із названих дверей, щоби не пропустити Хірама. Незабаром після цього Хірам вийшов із середньої палати, щоб оглянути праці й переконатися, що його вказівки виконані. Він помітив одного із змовників, що сховався за дверима з важкою лінійкою в руках. Майстер спитав його, чому він не пішов разом із своїми товаришами і чого він хоче від нього. Підмайстер зухвало відказав йому: «Майстре, ось уже давно ти затримуєш мене на нижчих рівнях. Я бажаю підвищення. Допусти мене до майстрів». «Я не можу зробити цього, — із звичною добротою відповів йому Хірам. — Я не можу одноосібно дати тобі цю винагороду — для цього необхідна згода наших братів. Коли ти відбудеш свій строк і станеш достатньо вправним, я сам вважатиму своїм обов’язком запропонувати тебе раді майстрів». «Я й зараз достатньо вправний, — відказав зухвалець, — я не піду від тебе, поки ти не даси мені Священне Слово майстрів». «Безумець! Не так я пізнав це Священне Слово і не так належить просити його. Працюй наполегливо і будеш винагороджений».

Підмайстер наполягав, не зупиняючись перед погрозами. Не злякавшись, Хірам порухом руки наказав йому йти геть. Та в цю мить розлючений злочинець замахнувся лінійкою, щоби завдати йому удару по голові. Хірам відвернув удар, але важка лінійка всією вагою впала на праве плече майстра і позбавила його можливості обеззброїти противника. Хірам швидко попрямував до південних дверей, щоби вийти з Храму, але його там перепинив другий змовник, який ще настирливіше, але так само марно, намагався вирвати у нього Слово майстрів. Відповівши і цьому змовнику те ж, що й першому, Хірам квапливо пішов до західних дверей, але отримав від злочинця удар ломом у тім’я. Похитуючись, попрямував тоді Хірам до останнього, західного, виходу з храму. Та зупинив його там третій змовник, вимагаючи слово майстра. «Краще вмерти, ніж зрадити таємницю, мені довірену», — вигукнув Хірам, і в цю мить нечестивець завдав йому молотком шаленого удару по голові. Хірам упав.

Hiram Abif // Encyclopedia, І, 329

«Немає більш важливого персонажу в анналах Вільного мулярства, чиє життя є так пов’язане із традицією, як життя славного архітектора Храму Царя Соломона. …Відповідно до Книги Конституцій, ще не час і не місце, аби розповідати про подробиці його смерті. Досить сказати, що ця обставина поповнила Масонство надзвичайно глибокою жалобою, яка була розділена разом з його другом і патроном Царем Соломоном. Відповідно до Книги Конституцій «після деякого часу Масонам було дозволено виявити свою жалобу… і поховати його в Ложі біля Храму — відповідно до старовинних обрядів, прийнятих між Масонами, і довго оплакувати його втрату».

Повернемося до деяких ключових слів тексту:

☛ щоби обманом одержати вищу плату без необхідних зусиль та проникнути в Середню Палату

☛ під страхом вирвати у нього те, що не сподівалися отримати згідно із своїми заслугами

Як висловився один з наших відомих братів Йоганн Вольфганг фон Ґете, поведінка — це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя. Недостатньо хотіти, треба і робити — це і наполегливо працювати, виконувати завдання, робити свою роботу, яку