Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Герцог і я, Джулія Квін 📚 - Українською

Читати книгу - "Герцог і я, Джулія Квін"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Герцог і я" автора Джулія Квін. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 94
Перейти на сторінку:
забула, що колись була жінкою. Точніше, інші, і насамперед її діти, забули про це.

— Не знаю, що й сказати вам, ваша світлість… — Вайолет усе ще не могла заспокоїтися.

— Спробуйте просто сказати «дякую», мамо, — порадила Дафна, пом'якшивши чергову шпильку теплою усмішкою.

— Ох, Дафно, ти бридке дівчисько! — Вайолет шльопнула її по руці.

Вона сама була схожа в ці хвилини на дівчинку, що розігралася. Дафна не могла пригадати, коли мати виглядала так молодо.

— Дякую вам, ваша світлість, — продовжувала Вайолет. — Цей чудовий подарунок має для мене особливе значення, я його не забуду.

Було видно, що Саймон збирався щось відповісти, але потім передумав і мовчки шанобливо нахилив голову.

А Дафна сказала собі: як мало буває потрібно для того, щоб людина нехай ненадовго, але відчула себе щасливою. І Саймон зумів це зробити… Саймон. Герцог Гастінгс…

«Я буду дурою, — вирішила вона, подумки усміхнувшись самій собі, — якщо не зможу закохатися в таку людину. І буде зовсім добре, — додала вона теж подумки, — якщо герцог поділить мої почуття. А поки що непогано б хоч чимось допомогти матері, виявити увагу».

— Мамо, — сказала Дафна, майже знемагаючи від переповнених її добрих почуттів. — Я принесу тобі вазу.

— Що? — Від подиву Вайолет мало не впустила букета, який не переставала нюхати. — Так звичайно. Скажи Гумбольдту, хай знайде ту кришталеву, моєї бабусі.

Дафна вже попрямувала до дверей, щоб виконати це складне доручення, коли на порозі виникла велика і досить грізна постать старшого брата.

— А! — замість привітання сказав він, — ось із тобою я й хотів продовжити розмову, сестрице.

— Трохи пізніше, Ентоні, - миролюбно відповіла вона, — Мама просила принести вазу. Гастінгс приніс їй квіти.

— Він тут? — не приховуючи несхвалення, спитав Ентоні. — Що ти робиш у нас, Саймоне?

— Наношу візит твоїй сестрі, як бачиш.

Ентоні пройшов у глиб кімнати. Вигляд у нього, як і раніше, був розгніваний. Справжня грозова хмара на людських ногах.

— Я, здається, не давав тобі дозволу доглядати мою сестру! — прогримів він. — Виявляти таку підвищену увагу!

— Це дозволила я, — сказала леді Бріджертон, підходячи до сина і мало не тицяючи йому в ніс букет. — Подивися, які тюльпани! Вони прекрасні, чи не так?

Ентоні мимоволі довелося їх понюхати, навіть трохи забруднити ніс пилком.

— Мамо, — пробурчав він, відсторонюючись, — я хочу поговорити з герцогом.

Останнє слово прозвучало в нього майже як лайка. Вайолет обернулася до Саймона:

— Ви маєте таке бажання?

— Ні найменшого, — відповів він.

— Тоді питання вирішено. Заспокойся, Ентоні. Дафна затиснула рукою рота, але все одно її сміх прорвався назовні.

— А ти… — Ентоні тицьнув пальцем у бік сестри, — теж заспокойся. Не бачу нічого кумедного.

— Мабуть, я таки піду принесу вазу, — сказала Дафна.

— А мене залишите на ласку вашого брата? — жалібним тоном промовив Саймон. — Ні, будь ласка, не робіть цього.

— Але ж тоді можуть зав'янути квіти. Крім того, — Дафна трохи спохмурніла, — невже ви не наважуєтеся поговорити з ним по-чоловічому, Саймон?

— Саймон?! — здійнявся Ентоні. — Уже Саймон? Тільки цього не вистачало!

Не зважаючи на крик, герцог із вишуканою люб'язністю відповів:

— Справа зовсім не в моїй нерішучості, Дафно. Просто не хочу втручатися у ваші стосунки із братом.

— Що тут відбувається, якби я був проклятий? — Знову вибухнув Ентоні. — Якого біса…

— Ентоні! — вигукнула мати. — Я забороняю тобі висловлюватися такою мовою у моїй вітальні!

Дафна знову пирхнула.

Обличчя Саймона зберігало вираз, властиве поштивому гостю. Він лише трохи повернув голову в бік роздратованого друга.

Той відповів лютим поглядом і знову звернувся до матері.

— Я дуже люблю Саймона, — намагаючись спокійно говорити, промовив він. — Але мій друг не з тих людей, кому слід довіряти у цьому випадку. Можете ви це зрозуміти, чорт…

— Так, звичайно, — поспішила його запевнити леді Бріджертон. — Але й ти зрозумій, — герцог відвідав твою сестру.

— І підніс квіти твоєї матері, — миролюбно додав Саймон.

Ентоні втупився довгим поглядом на його ніс, і Саймон небезпідставно подумав, що той мав намір завдати деяких пошкоджень цієї частини обличчя.

Проте гіршого не сталося, і Ентоні знову обрушився на матір із запитанням:

— Ви хоч розумієте, яка у цієї людини репутація?

— Така ж, мабуть, як у тебе, — спокійно заперечила вона. — Крім того, колишні гульвіси стають, як правило, чудовими чоловіками. Це давно відомо.

— Нісенітниця! І ви чудово знаєте…

— Він, як і ти, Ентоні, не справжній гульвіса, — подала голос Дафна.

Погляд, який кинув на неї брат, був виразний до комічності, і Саймон мало не вибухнув реготом. Його зупинила лише думка про те, що в битві, що почалася, між стиснутим кулаком Ентоні і його мізками може з легкістю перемогти перший, а цього Саймону не хотілося. У минулі роки їх рідкісні битви закінчувалися здебільшого внічию, але відбувалися вони все ж таки не у вітальні респектабельного будинку і тим більше не в присутності господині.

— Ви не знаєте, — здавленим голосом повторив Ентоні, - не знаєте, що він творив свого часу.

— Що ви робили, Ентоні, — поправила його мати.

— Так, правильно, ми! Але ж мова йде про мою сестру, чорт забирай! І те, що в нього на думці — я знаю це, — має дуже мале відношення до поезії чи квітів!

Він тицьнув пальцем у букет, що так і не дочекався води.

— Вони скоро зав'януть, — згадала Дафна, — я піду…

— Почекай! — гаркнув Ентоні.

— Це дуже дорогі тюльпани, — пояснила мати. — Вони прямо з Голландії.

— Та хоч із Африки!.. Я готовий убити його! Він недостойний цілувати її туфлі!

— Ентоні, - сказала леді Бріджертон, — коли ти навчишся нарешті стримувати емоції? Не заздрю твоїй майбутній дружині.

— Її не буде, чорт забирай! Принаймні, доки я не вирішу долю своєї сестри. Адже зараз я старший у нашому роді та на мені відповідальність… А ця людина…

— Я не хочу більше чути жодного неввічливого слова

1 ... 27 28 29 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Герцог і я, Джулія Квін», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Герцог і я, Джулія Квін"