Читати книгу - "Знову "ми", Ліка Радош"

Заходжу в кабінет. А там мене зустрічає величезний букет білих троянд, котрий уже стояв у вазі, на підлозі біля мого столу.

Що була шокована, годі говорити. І знала від кого квіти, навіть, не читаючи карточку, котра виглядала поміж стебел.

Приємно. Дуже приємно. Не можу пригадати, чи Станіслав раніше дарував мені квіти. Можливо десь ще на початку наших стосунків. Бо наприкінці нас уже так поглинув побут, що до таких чарівностей ми уже і не наближалися.

Витягую листівку. З середини випадає аркуш паперу. Лист. Від Стаса, написаний вручу. Що ж. Постарався, мабуть, і квіти сам заносив. (Будуть мати люди про що говорити).

"Ці квіти для тебе! Найвродливішої жінки котру я знаю.

Мені дуже жаль, що раніше я не часто тебе так балував.

Хочу сказати, що дуже жалію, що поїхав тоді без тебе, що наговорив тобі стільки образливих речей.

І хочу, щоб ти знала. Я завжди кохав тебе, і в моєму житті більше не було жінки, котра б зайняла твоє місце в моєму серці.

А мій тодішній вчинок можу назвати, страхом і браком сміливості взяти на себе відповідальність за нас двох. Як тільки я прилетів, то одразу зрозумів, яку дурницю я зробив.

Та вирішив спочатку облаштуватись, а потім вже з тобою зв'язатись. Та все не складалось так я потрібно було. Час йшов... І я вже не мав сорому просити тебе мені пробачити, зриватись і їхати до мене.

Тому прийняв рішення залишити усе як є. І більше не вмішуватися у твоє життя. Навіть рішення моє жити в Києві по поверненні було зумовлене тим, що не зміг би триматись від тебе осторонь, якби приїхав сюди.

Що і довели останні дні.

Прошу тебе пробач. І спробуй зрозуміти.

Можу сказати, що я змінився, і що якщо ти даси мені шанс, я доведу тобі, що ти головна людина в моєму житті."

Не знаю, на яку реакцію він чекав з мого боку. Бо зараз мене охоплює злість. Яку вже дуже важко контролювати.

Тобто він вирішив??? Сволота. Я тут ходила як зомбі. Сушила собі голову, божеволіла від відчаю, від нерозділеної любові. А йому соромно просити було???

Абсолютно ні на що уваги не звертаю, зминаю цю його записку в кулаці. І як та фурія несуся до нього в кабінет. Хочу висловити йому усе, що я про нього думаю.