Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Щастя на порозі, Уляна Пас 📚 - Українською

Читати книгу - "Щастя на порозі, Уляна Пас"

1 283
0
06.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Щастя на порозі" автора Уляна Пас. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 50
Перейти на сторінку:

- Але ж я зовсім його не знаю! - випалюю емоційно. 

- От і познайомитесь… ближче, - лукаво посміхається Ніна. - Міло, можливо, це дійсно шанс для тебе бути щасливою. Так, Натан діє надто напористо, але хіба це погано? Він справжній чоловік, подруго! Хапай його, поки є така можливість!

- Здається, це він мене схопив, - хмикаю не надто весело. 

Ніні доводиться їхати на роботу, а я до обіду займаюся хатніми справами. Стрілка на годиннику сьогодні наче збожеволіла і відраховує годину за годиною надто швидко. Я ж до останнього відтягую момент, коли доведеться набрати номер Натана. Чекаю не зрозуміло чого і вагаюся до останнього. 

Коли вкладаю Аню на обідній сон, беру в руки телефон і проходжу на кухню. Заварюю собі чай і поки той остигає, таки набираю номер Краєвського. Довгі гудки змінюють один одного, і навіть з'являється надія, що він не відповість. Збираюся уже скинути виклик, коли у слухавці таки чується його серйозний голос. 

- Слухаю, Мілано! 

- Ем… привіт! - сама не розумію, чому підводжуся на ноги і починаю ходити кухнею туди-сюди. 

- Привіт! Пробач, була важлива нарада, не зміг одразу відповісти. Ти збираєшся повідомити мені своє рішення? - і чого це голос у нього такий спокійний, коли у мене все тіло труситься від страху? Чи правильно я роблю? Чи не нашкоджу своїм рішенням Ані? 

- Так, - видихаю, а тоді набираю у легені якомога більше повітря. - Я… згодна на твою пропозицію. 

Ну все, я це зробила! Натан мовчить декілька секунд, а я чекаю його наступних слів. Знаючи його, можна здогадатися, що у нього вже є подальший план дій. 

- Ти молодець, Мілано, - мені здається, чи Натан зараз посміхається? - Сьогодні ввечері я заберу вас з Анею у свою квартиру. Там вам буде значно комфортніше. До того ж нам з тобою варто налагоджувати відносини. 

Налагоджувати відносини! Оце загнув! 

- Ти впевнений, що варто так поспішати? - чесно кажучи, мене трохи лякає швидкість, з якою у нас все відбувається. Мені подобається моє скромне житло, та й Аня до нього звикла. 

- Аня моя племінниця, і я хочу дати їй все найкраще, - впевнено заявляє Краєвський. - Тому вже сьогодні ви переїдете до мене. А далі вирішимо як бути. Пробач, Мілано. Мені треба повертатися до роботи. Поговоримо при зустрічі. 

Натан першим завершує розмову, а я ще деякий час просто стою посеред кімнати та розглядаю чорний екран. Коли ж розумію, що все вирішено і шляху назад немає, залишається лише прийняти таку реальність та збирати речі. 

Аня прокидається, коли у мене все практично готове. Декілька сумок з речами уже чекають в коридорі. Цю квартиру я знімала довгий час і зараз не знаю, що з нею робити. Продовжувати сплачувати, щоб був запасний варіант, чи забирати все і розривати договір? Саме тому дещо таки залишаю, про всяк випадок. 

Рівно о сьомій хтось дзвонить у двері, тому, залишивши Аню в манежі, поспішаю відчинити. На порозі стоїть Натан із букетом червоних троянд. Здивовано розглядаю квіти і не розумію для кого вони.

- Це тобі! - він передає мені букет та проходить у квартиру.

- Спасибі! - беру його в руки і вдихаю неймовірний аромат. 

- Ви готові? - Натан розглядає сумки біля дверей. - Чому так мало речей?

- Це усі наші речі, - знизую плечима. - Ти не думай, в Ані є все. 

- Я не думаю, Мілано, - Натан проходить у вітальню, і поки я одягаю Аню, набирає Олега, щоб той піднявся і забрав сумки. Краєвський бере племінницю на руки, коли я одягаю куртку та чоботи. Чекає, поки замкну квартиру і сам несе маленьку. Ну а я несу квіти, які він мені подарував.

На вулиці холодно та вітряно. Натан першими пускає нас у салон, а тоді сідає сам. Їдемо мовчки, тому що не знаю, що говорити. Аня зацікавлено розглядає все навколо і так правильно дивиться на руках у Краєвського. 

І байдуже, що не він її батько. Хіба це головне? Він хоче дати їй все… і хто я така, щоб бути проти? 

1 ... 27 28 29 ... 50
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щастя на порозі, Уляна Пас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Щастя на порозі, Уляна Пас"