Читати книгу - "Пастка на людей та інші тенета, капкани, омани, а також трохи жартів і вигадок, Роберт Шеклі"

Він натиснув кнопку.

— Графітовий стрижень, чотири фути завдовжки з діаметром два дюйми.

Цього разу панель відкрилася ширше, щоб зміг пройти стрижень.

— Що ще вона може виготовити? — поцікавився Грегор.

— А чого б ти забажав? — посміхнувся Арнольд. — Тигреня? Карбюратор моделі А? Лампочку на двадцять п'ять ватт? Жуйку?

— Ти маєш на увазі, що вона може все? — не міг повірити Грегор.

— Геть усе на світі. Це Конфігуратор. Хочеш — спробуй сам.

Грегор спробував і швидко отримав пінту прісної води, наручного годинника та банку соусу.

— Ну-ну, — тільки й спромігся вимовити він.

— Тепер ти зрозумів, що я мав на увазі? Хіба це не ліпше, ніж перти з собою 2305 предметів? Чи не простіше і розумніше виготовляти все тоді, коли це потрібно?

— Та воно наче й добре, — зітхнув Грегор, — але...

— Але що?

Грегор похитав головою. Справді — що? Ніби не було до чого прискіпатися. Просто його досвід підказував, що жодні мудровані пристрої ніколи не виявляються такими корисними, надійними та безвідмовними, якими видаються на перший погляд.

Він трохи подумав і знову натиснув кнопку.

— Транзистор серії GE 1324E.

Машина загула, панель відсунулася. Перед ним з'явився крихітний транзистор.

— Здається, вона справді працює дуже добре, — мусив визнати Грегор. — А що ти там робиш?

— Чищу креветки, — озвався Арнольд.

Поки партнери ласували чудовими креветками, надійшов дозвіл на старт. За годину корабель був уже в космосі.

Вони прямували на Деннет IV, планету середнього розміру в зоряному скупченні Сикофакс. Деннет була доволі спекотною, вкритою хмарами, родючою планетою і мала тільки один серйозний недолік — там випадало забагато дощів. На Деннеті зливи періщили майже безперервно, а коли не було дощу, то він мав от-от піти.

Упоратися з цим було не складно. Основними прийомами контролю клімату всі володіли доволі добре, адже від подібних труднощів страждали багато світів. «AAA Головній» знадобиться всього кілька днів, щоб зупинити безперервний дощ і змінити погоду.

Подорож минула без жодних пригод, і партнери побачили Деннет. Арнольд вимкнув автопілот і провів корабель крізь товстий шар хмар. Приблизно милю вони рухалися в сивій пелені туману. Нарешті побачили вершини гір. Арнольд знайшов пласку сіру рівнину без ознак рослинності.

— Незвичний колір ландшафту, —зауважив Грегор.

Арнольд кивнув. Він зайшов на посадку, вправно зробив коло, вирівняв корабель, обережно знизився, втримуючи рівновагу, і вимкнув двигун.

«Цікаво, чому тут немає рослинності», — подумав Грегор.

За хвилину він усе зрозумів. Корабель на секунду завис, а далі провалився у те, що здавалося «рівниною», і пролетів ще вісім футів, поки гепнувся на поверхню планети.

Вони прийняли за рівнину надзвичайно щільний туман, можливий лише на Деннеті.

Мандрівники поквапливо відстібнули паски безпеки й перевірили зуби, кістки та зв'язки. Переконалися, що з ними все гаразд, і взялися перевіряти корабель.

Для нещасного старенького космічного апарата пригода скінчилася не так вдало. Радіо та автопілот цілком вийшли з ладу. Погнулися десять пластин на кормовій частині, і, найгірше — виявилися пошкодженими деякі вразливі деталі пристрою керування напрямком руху.

— Нам ще й пощастило, — підсумував Арнольд.

— Могло бути й гірше, — погодився Грегор, вдивляючись у туман, — але наступного разу, прошу, ліпше сідай на автопілоті.

— Я навіть радий, що так сталося, — заявив Арнольд. — Тепер ти побачиш, як Конфігуратор нас рятуватиме. Негайно берімося до роботи.

Вони записали всі пошкоджені деталі. Арнольд підійшов до Конфігуратора, натиснув кнопку і сказав:

— Пластина зовнішньої обшивки корабля, площа п'ять дюймів, товщина півдюйма, сталевий сплав 342.

Машина миттю виготовила замовлення.

— Нам потрібен десяток таких, — нагадав Грегор.

— Знаю, — Арнольд знову натиснув кнопку. — Ще одна.

Машина ніяк не реагувала.

— Напевне, треба повторити команду цілком, — припустив Арнольд.

Він знову натиснув кнопку і повторив:

— Пластина зовнішньої обшивки корабля, площа п'ять дюймів, товщина півдюйма, сталевий сплав 342.

Машина не працювала.

— Дивно, — знизав плечима Арнольд.

— Ще б пак, — Грегор відчув неприємний холод десь у животі.

Арнольд спробував знову, й знову марно. Він подумав, потім натиснув кнопку й сказав:

— Пластмасовий чайник.

Машина видала чайник з яскраво-синього пластику.

— Ще один, — сказав Арнольд. Коли Конфігура-тор жодним чином не зреагував, він попросив воскового олівця. Машина видала восковий олівець.

— Ще один восковий олівець, — скомандував Арнольд.

Машина не працювала.

— Цікаво, — сказав Арнольд. — Я мав би передбачити подібну можливість.

— Яку можливість?

— Мабуть, Конфігуратор може виготовити що завгодно, — пояснив Арнольд, — але тільки один раз.

Він спробував знову — машина виготовляла різні речі, але тільки в одному примірнику.

— Просто чудово, — розвів руками Грегор. — Нам потрібно ще дев'ять пластин. І для пристрою керування напрямком руху знадобиться чотири однакові деталі. Що робитимемо?

— Та щось придумаємо, — оптимістично відгукнувся Арнольд.

— Сподіваюся, — пробурчав Грегор.

Задощило. Партнери обміркували ситуацію.

— У мене єдине пояснення, — озвався Арнольд за кілька годин. — Тут задіяний принцип задоволення.

— Та невже? — гмикнув Грегор. Він дрімав, заколисаний стукотінням крапель по обшивці корабля.

— Ця машина вочевидь наділена чимось на кшталт інтелекту, — вголос міркував Арнольд, — адже вона отримує наказ, переводить його в команди для певних дій і виготовляє речі згідно з програмою, закладеною в її пам'ять.

— Ну виготовляє, — зітхнув Грегор, — але ж тільки один раз.

— Так. А чому тільки один раз? Це і є ключем до вирішення наших проблем. Гадаю, ідеться про самообмеження, причина якого — потреба задоволення. Ну, можливо, чогось схожого на задоволення.

— Я щось не дуже тебе розумію, — похитав головою Грегор.

— Сам подумай. Конструктори не програмували б машину на такі обмеження. Єдине можливе пояснення ось яке: аж така складна машина може набувати майже людських рис. Від виготовлення нової речі вона отримує приблизно таке саме задоволення, як і людина. Але тільки від виготовлення речі, справді нової для неї. Після цього Конфігуратору хочеться виготовляти вже щось інше.

Грегор крізь сон байдуже слухав Арнольдове патякання.

— Реалізації власного потенціалу — ось чого прагне машина. Найбільше Конфігуратор бажає створювати все, що тільки можливо. З його точки зору повторення того, що вже одного разу виготовлене, — марнування часу.

— Такої нісенітниці я ще зроду не чув, — нарешті озвався Грегор, — але якщо