Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Стань моїм першим, Адалін Черно 📚 - Українською

Читати книгу - "Стань моїм першим, Адалін Черно"

653
0
01.09.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Стань моїм першим" автора Адалін Черно. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 98
Перейти на сторінку:
Глава 15

Кирило

— Я знала, що ти подзвониш, — муркоче Ліка, притискаючись щокою до мого плеча. — Відчувала.

Її балаканина мене дратує, але думки зараз зосереджені зовсім на іншому. У мене сьогодні важлива зустріч із власником однієї компанії. Я тому Ліці подзвонив. Мені потрібно було скинути напругу, щоб почати тверезо мислити.

За останні два дні я спіймав себе на думці, що заводжуся з пів оберту і зриваюся на людях. Секретарку свою до сліз довів, на помічника накричав, то він потім ще якийсь час боявся до мене заходити. Погляд якось зачепив ім’я Ліки в набраних номерах. Подзвонив.

Що сказати? Шкодую.

Насамперед тому що не допомогло. Зовсім. На якісь частки секунд, звісно, ​​полегшало. У яйцях уже не кипіло, але емоційний стан залишав бажати кращого. Ще й ця балаканина…

— Досить, — обрубаю похмуро.

Ображати її не хочеться, тому я мовчу й не говорю нічого більше. Все-таки залишилося в мені щось людське, якщо я замислююся над почуттями інших.

— Ну Кірюш… — Ліка дме губи, від чого мене пересмикує.

Вона робила так завжди, але чомусь саме зараз дратує найсильніше.

Що за ідіотська звичка?

Дути губи з будь-якого приводу: образа, ревнощі, прохання. Завжди.

— Я так чекала на тебе.

Ліка притискається до мене, проводить холодними пальцями по животу. Лащиться. Намагається догодити. Відчуваю себе сволотою, але мене не заводить. По правді, я не хотів їй дзвонити, але якщо робити вибір між перевіреною жінкою та повією, вибір очевидний. Та й із повіями я справи не мав уже давно. Років десять останніх точно. Гидую.

— Припини, — прошу її, коли вона опускає руку нижче й обхоплює знову готовий член рукою.

— Тобі ж подобається… і ти хочеш…

Хочу, але секс, що завершився хвилин п’ять тому, дав зрозуміти, що дзвінок їй був помилкою. Напругу скинути не вдалося. Навпаки, я став ще більш дратівливим.

— Не треба.

Я відкидаю її руки від себе і встаю. Тягнуся до сорочки, коли чую позаду вереск, від якого ледь не закладає вуха:

— Це що… подряпини?!

Та твою ж… матір.

Я повертаюсь до Ліки. Швидко одягаю сорочку, закриваючи спину. Я ж казав, що не люблю такої тактильності. Терпіти її не можу. Дратує. Але Кірі я дозволив себе подряпати. Ось тепер розсьорбувати.

— Звідки вони? Ти що… ти мені зраджував?

Я прикриваю очі. Щоразу одне й те саме. Сцени ревнощів, істеричні нотки в голосі, закиди. Адже ми навіть не разом. Я нічого їй не обіцяв, вона знала, що рано чи пізно наші зустрічі закінчаться.

— У відданості, пам’ятається, ми одне одному не присягалися.

Ліка відкриває та закриває рот. Рухає губами, наче викинута на берег риба. Вона — вродлива жінка. Стильна, сучасна, спокійна. Була такою, принаймні. Я пишався тим, що мені вдалося з нею домовитись. А тепер я отримую розлютовану фурію, яка готова назвати мене останнім словом тільки тому, що все закінчилося.

— Ти сволота, Багров! — випльовує стандартну фразу.

Я знизую плечима й тягнуся до боксерів та штанів. Одягтися виходить швидко. Ліка щось ще говорить, але я її більше не слухаю. Даремно зателефонував і приїхав. Уже біля дверей даю нам шанс розійтися спокійно. Повертаюся до неї. Вона дивиться на мене спідлоба. Ображається.

— Ти ж розумієш, що це мало б закінчитися?

Вона зітхає, але киває. Не дурна, тому так довго зі мною поряд протрималася. Проте вона однаково жінка. І я зачепив її почуття власної гідності.

— Я шкодую, що так сталося, — говорю їй. — Даремно я зателефонував.

Її очі шоковано округляються і вона каже:

— Повірити не можу! — виплескує. — Тобто ти шкодуєш, що приїхав до мене? Не про те, що трахав іншу бабу?

Я весь час забуваю, що жінки влаштовані інакше. Що з ними не можна одразу й прямо, не варто говорити правду. Потрібно ухилятися й намагатися пом’якшити болісні обставини. Тільки ось… я так робити не вмію, тому перед виходом із квартири я отримую в спину ще кілька епітетів і натискаю на кнопку виклику ліфта.

Уже в автомобілі відсилаю Діму за кавою в кафе через дорогу й поки чекаю його, відкидаю голову на спинку сидіння.

У мене щойно був секс.

Гарний, тривалий. З жінкою, яка мені подобається. Усе минуло ідеально, але… мені не вистачило. І продовжувати немає жодного бажання.

Гірше, що й повертатися теж не хочеться, хоча після скандалу Ліки це лише на краще.

Я чудово знаю, чого, а точніше, кого хочу. І знаю адресу дівчини, після сексу з якою, певен, я заспокоюся. Є одне але…

Я до неї не поїду. Під жодним приводом. Проведу сьогодні переговори та ввечері чкурну у свій новий клуб. Можливо, знайду там когось, хто урізноманітнить мій вечір і змусить хоча б на кілька годин витравити зі спогадів образ пухких губ, що обхоплюють мій член, і величезних очей, що дивляться знизу вгору так, що починаєш почуватися центром її всесвіту.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 27 28 29 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Стань моїм першим, Адалін Черно», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Стань моїм першим, Адалін Черно"