Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Сабіт. Її перевертень, Влада Калина 📚 - Українською

Читати книгу - "Сабіт. Її перевертень, Влада Калина"

655
0
03.09.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сабіт. Її перевертень" автора Влада Калина. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 53
Перейти на сторінку:
Розділ 15

Дана

-Як спалося? - привів мене до тями голос Марини, яка наливала мені каву, та ставила чашку перед носом на стіл.

- О, кава мені не завадить, - зробила ковтки два. Гаряча, хай трішки прохолоне. - Бо я чомусь ходжу, як сонна муха. Вже три ночі підряд сплю як вбита… Дивно.

- А, що тут дивного?! Я і сама іноді так втомлююсь, що ледве встигаю до ліжка до плентатись, - Марина посміхнулася, поправила свою хустину на голові і сіла за стіл, напроти мене. Але пила чай.

- То ви хоч тітко щось робите, тому і втомлюєтеся, а я… весь час мені щось спати заважало, то комарі, то хтось вив за вікном, а цих три дні мене неначе підмінили.

- То просто ти почала звикати до цих дивних звуків. Зі мною таке тоже було, а зараз, мені інколи здається, що взагалі не чую ні співу птахів, ні гарчання, ні виття.

- Може ви і праві, - взяла з тарілки одного із бутербродів з ковбасою і відкусила. Глянула на годинник, що висів на стінці… майже одинадцята. Оце я спала! Всі вже давно прокинулись, навіть цей невихований гад. Я чула крізь сон, як він щось говорив в коридорі, мабуть виходив зі своєї кімнати.

- А хто це там виє по ночах, вовки? 

- Може і не вовки, - загадково посміхнулась. - Ходить легенда, що колись тут мешкав перевертень.

- Жартуєте?

- Ні.

- Їх не існує, хіба що в фільмах.

- Хто зна, може і є десь один.

- Ви вірите в це? Цікаво, а як перевертень виглядає?

- Схожий на пса чи вовка, тільки набагато більший.

- Не лякайте мене так. Жах. Надіюсь, що такого монстра не існує… Доречі, а де Сабіт? - запитала я. Чому? Тому що дурепа! Навіщо мені взагалі знати де цей Демон вештається!

- Спить, у своїй кімнаті, - Марина підсунула собі ближче цукор і досипала ще ложечку.

- Спить?! Дивно, - я вже майже допила каву, а бутерброд так надкушаний і лежав на столі. Апетиту чомусь не було.

- Чому дивно? - з якоюсь такою насторогою запитала тітка, що мені здалося ніби вона обманює. Можливо і немає Шамана там.

- Мені здалося, що я чула, як він говорив. Гадала вже прокинувся давно.

- Коли ти чула що він говорив?

- Сьогодні… крізь сон, - замріяно посміхнулась. Згадала свій сон. Мені чомусь снився Сабіт, але… але він був таким хорошим, таким ніжним, таким… ех, був би він в житті таким.

-Крізь сон кажеш? То тобі наснилося доню… Ой! - зненацька крикнула Марина.

- Що таке?!- якщо чесно, я перелякалася.

- Я ж забула, мене Зеник просив теж кави йому винести на вулицю. От голова дурна! - підхопилася до чайника, почала шукати чашку 

- Тітко Марино, от ви тут давно живете і добре знаєте свого господаря, так?

- Може я і не знаю, що твориться в його голові, і не можу читати його думок, але… все те, що я знаю, дає мені право сказати, що так, знаю я його добре. Може ще краще ніж він сам… А чому ти запитуєш, дитино? - розгублено дивилась на мене тримаючи електричний чайник.

- Може підкажете мені, як знайти підхід до Сабіта? - я закашляла. Ох, і нелегко ж мені говорити про це. - Ну, наприклад, що я повинна зробити, щоб цей га…- хотіла сказати "гад",- … щоб Сабіт відпустив мене додому?

За весь час, що я тут, я багато думала, як мені вибратися звідси. Так, я розуміла, що мене тут Олег не знайде, я надіялась на це. І розуміла, що тут я в безпеці, але, в мене хвора тітка у лікарні, тож залишатися в цьому домі, який мене лякав не меньше свого господаря, мені не можна. Потрібно вирішувати свої проблеми з Олегом самій, і не вплутувати в це невинних людей… А значить - потрібно забиратися.  

- Я розумію Дано, що тобі вкрай потрібно додому, але навряд-чи якщо ти попросиш Сабіта про це, то він відпустить.

- Що ж мені робити? Мені дуже, дуже потрібно, - намагалася давити на жалість. В мене виник план, як потрапити додому, а саме, я вирішила, що мені в цьому допоможе Марина. От, тільки якось потрібно їй інтелігентно про це натякнути.

- Дитино, - вона поставила чайник і взяла мене за руку, присівши знову поряд. - Я, як ти бачиш прожила більше на цій землі, і відповідно досвіду в мене більше, тож я хочу тобі дещо сказати… Знаєш як можна змусити чоловіка робити все, що ти хочеш? - загадково посміхнулась.

- Гадки не маю.

Я сиділа з розкритим ротом і слухала все, що вона мені збиралася розповідати. Надіюсь катувати Шамана не доведеться, щоб він робив все що я хочу. Цікаво, а що я ще хочу, окрім того, щоб потрапити додому?

Господи! Відразу в голову почали лізти збочинські думки про те, чого я хочу, вірніше кого. 

- Слухай уважно, щоб змусити чоловіка виконувати твої забаганки, потрібно всього-навсього закохати його в себе.

- Що?! Закохати?! - я аж з місця підвелася.- А у вас інших порад не знайдеться окрім цієї?

"О, ні! Як я зможу це зробити, якщо цей бісів син ненавидить мене? Проституткою обзиває!" 

- Ти молода, вродлива. В тебе все вийде! Зваб його!

- Звабити?! О, ні! Нізащо я не буду цим займатися! Як ви можете мені таке говорити?!... Та й… ненавидить мене ваш господар, я не зможу. Не зможу! Він виставить мене за двері, як тільки я зайду до його кімнати. - Я розмахувала руками і злилася, злилася, зли… чи ні?

А можливо Марина і права? Адже мої почуття до нього повертаються з кожним днем, і чого гріха таїти, я зізнаюсь, що хочу його. Хочу щоб Сабіт торкався мене так само, як робив це сьогодні у вісні. Щоб був таким же ніжним. Щоб теж кохав мене… але з цими рубцями на грудях, я точно зганьблюся. 

- Вашого господаря вже Вікторія намагається звабити. 

- І здається у неї нічого не виходить, - підморгнула мені тітка. Ми почали голосно сміятися на всю кухню. - Тож тобі і карти в руки!

- Які ще карти? - почули ми чоловічий голос. - От, чому ти кави мені до ціх пір не принесла. В карти граєте? - на кухню зайшов Зеник.

- Ні, тільки думаємо! - ми з Мариною переглянулись і знову почали сміятися.

- Ох, баби! Щось ви не договорюєте!... Налий краще кави.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 27 28 29 ... 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сабіт. Її перевертень, Влада Калина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сабіт. Її перевертень, Влада Калина"