Читати книгу - "Сабіт. Її перевертень, Влада Калина"

-У вас п'ять хвилин! - голосно сказав Зеник і вийшов закривши за собою двері підвалу. Сьогодні друга ніч повного місяця. Сабіт стояв у підвалі до пояса роздягнений. Пристібав себе ланцюгами. На ногах і одній руці.

- Цю руку пристібнеш ти мені, бо я не дістану. Зазвичай це робить Зеник або Марина. - Шаман сперся спиною в холодну, кам'яну, стіну підвалу. Його рука висіла майже над головою, а іншу я тримала. Гладила його долоню.

- Не думала, що колись буду приковувати ланцюгами свого майбутнього чоловіка, - торкнулась до його підборіддя. Квадратного, поголеного, досить мужнього підборіддя.

- Нічого, - Сабіт вільною рукою обійняв мене за спину, та притис до торсу. - Завтра я тобі помщуся за це, - прошепотів майже торкаючись моїх губ своїми. - Прив'яжу своєю краваткою до ліжка і буду мучити.

- Тільки ж сильно не знущайся, бо я вагітна. - Поклала голову йому на плече. Здається я скучатиму. Ця ніч буде для мене ще довшою ніж попередня.

- Не бійся, від поцілунків ще ніхто не вмирав… Тобі вже час. Закрий замок на моїй руці і йди. Побачимось вранці. - Притис мене до себе ще більше. Ніби боявся втратити. Та, куди ж я дінусь!... Це мій дім. І Сабіт теж мій!

- Не проганяй мене. В мене в запасі ще залишилось хвилини три. Я хочу побути ще в твоїх обіймах. Я кохаю тебе. Ти мій. Мій перевертень.

Кінець